Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Загеркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Закричать (о гусяхъ).
Звідта́м, зві́дти, зві́дті́ль, звідтіля́, нар. Оттуда. Як я звідтам повертався, послухайте, з ким пізнався. Грин. III. 611. Це все вислухав, що його тітка говорила, та швидче звідти. Рудч. Ск. H. 94. Та не звідтіль місяць сходе, звідкіль ясна зірка. Чуб. V. 675. Син узяв, вив'язав звідтіля невістку, а ув'язав сучку. Рудч. Ск. І. 16.
Зуски нар. = дзуски.
Леміщаний, -а, -е. Изъ лемішки. Леміщані вареники.
Пообкошувати, -шую, -єш, гл. Скосить вокругъ многихъ мѣстъ. Кругом їх (уліїв) пообкошує. Г. Барв. 144.
Пороставати, -таю́, -єш, гл. Растаять (во множествѣ). Сніг уже скрізь пороставав. Кіевск. у. Усі річки вже пороставши. Харьк. у.
Скудний, -а, -е. Скудный. Левиц. І. 394.
Тмяний, -а, -е. 1) Затемненный, матовый. Желех. 2) Печальный, скучный.
Утямки нар. Памятно. Чи втямки тобі, як ми втікали з Брацького на Запорожжє? Шевч. 303. Довго буде вам втямки. Котл. Ен. VI. 6. Утямки датися. Дать себя помнить.
Хвортунина, -ни, ж. = хвортуна. Ой хвортуно, хвортунино! що ти учинила? Мет. 63.
Нас спонсорують: