Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

у
убавити
убавляти
убавлятися
убагнути
убазарювати
убаришувати
убачати
убачатися
убачливий
убгати
убезвічити
убезнека
убезпечати
убезпечатися
убезпечення
убейкатися
уберегати
уберегатися
уберечи
уберечко
убивання
убивати
убиватися
убигати
убий-душа
убити
убиясник
убігати
убіж
убіжжя
убіжський
убійник
убійників
убійчий
убілити
убільшати
убільшатися
убільшки
убіляти
убілятися
убір
убіральник
убірання
убірати
убіратися
убіч
убічнистий
ублагати
ублюватися
убовтатися
убовтнутися
убог
убогачення
убогий
убого
убогодухий
убож
убожати
убожество
убожіти
убожство
убожчати
убоїще
уболівання
уболівати
уболона
уборзі
уборошнитися
убоятися
убраний
убрання
убрати
убратий
убрести
убрехатися
убризкати
убризкатися
убризькати
убризькатися
убрикнути
убриндуватися
уброїтися
убрус
убрьохатися
убування
убуванці
убувати
убуватися
убудити
убудитися
убуритися
убурюватися
убути
убутися
убухати
убухувати
ув
увага
уважання
уважати
уважатися
уважка
уважливий
уважливість
уважливо
уважний
уважність
уважно
уважувати
увал
увалити
увалювати
увалюватися
уваляти
увапнитися
уварити
уваруватися
уварювати
уведення
Аги́, аги́й, агі́ (на те́бе)! меж. выражающее порицаніе. Желех. Агі на тя, пропав бис! Фр. Пр. 1.
Блудник, -ка, м. Блудникъ. Желех.
Вайкіт, -коту, м. Крикъ боли, тревоги, вообще безпорядочный крикъ, гамъ. Вайкіт, як у жидівські школі. Фр. Пр. 135.
Крутій, -тія, м. Плутъ. О, не дуже водись з ними, гроші не дуже позичай, бо крутії вони добрі. Н. Вол. у.
Кумання, -ня, с. 1) Вступленіе въ кумовство. 2) Дружба, близкія отношенія съ кѣмъ. Кумання потайне з мамоною неправди. К. ХП. 102.
Міркува́ння, -ня, с. Соображеніе, размышленіе, разсчетъ. Оце тобі розумне міркування, збагни його, користуйся ним, друже. К. Іов. 13.
Назда́тний, -а, -е. 1) Неспособный. 2) Непригодный.
Ноздрятий, -а, -е. = ніздруватий. Пирятин. у. Слов. Д. Эварн.
Отаборитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Расположиться лагеремъ. От він (царь) і отаборився над морем. Рудч. Ск. II. 89. 2) Расположиться обозомъ, установить возы, остановиться. Пооравши, ми отаборились у долині на степу. Борз. у. Отаборились весільні за ворітьми у батька молодої, бо ворота були зачинені.
Примерзати, -за́ю, -єш, сов. в. примерз(ну)ти, -зну, -неш, гл. 1) Примерзать, примерзнуть. Примерзла кладка до криги, треба вирубувати. Харьк. 2) Зябнуть, озябнуть. Стали мої білі ніжки примерзати. Чуб. V. 339. Трошки снігом притрясає, бурлак в полі примерзає. Чуб. V. 1015.
Нас спонсорують: