Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

у
убавити
убавляти
убавлятися
убагнути
убазарювати
убаришувати
убачати
убачатися
убачливий
убгати
убезвічити
убезнека
убезпечати
убезпечатися
убезпечення
убейкатися
уберегати
уберегатися
уберечи
уберечко
убивання
убивати
убиватися
убигати
убий-душа
убити
убиясник
убігати
убіж
убіжжя
убіжський
убійник
убійників
убійчий
убілити
убільшати
убільшатися
убільшки
убіляти
убілятися
убір
убіральник
убірання
убірати
убіратися
убіч
убічнистий
ублагати
ублюватися
убовтатися
убовтнутися
убог
убогачення
убогий
убого
убогодухий
убож
убожати
убожество
убожіти
убожство
убожчати
убоїще
уболівання
уболівати
уболона
уборзі
уборошнитися
убоятися
убраний
убрання
убрати
убратий
убрести
убрехатися
убризкати
убризкатися
убризькати
убризькатися
убрикнути
убриндуватися
уброїтися
убрус
убрьохатися
убування
убуванці
убувати
убуватися
убудити
убудитися
убуритися
убурюватися
убути
убутися
убухати
убухувати
ув
увага
уважання
уважати
уважатися
уважка
уважливий
уважливість
уважливо
уважний
уважність
уважно
уважувати
увал
увалити
увалювати
увалюватися
уваляти
увапнитися
уварити
уваруватися
уварювати
уведення
Аке́ц! меж. Крикъ на телятъ. Шейк.
Випрягати, -гаю, -єш, сов. в. випрягти, -жу, -жеш, гл. Выпрягать, выпречь, отпрягать, отпречь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.
Відхтітися, -хочеться, гл. безл. Перестать хотѣться. Захтілося — запрягайте! — Відхтілося — випрягайте! Ном. № 7974.
Домува́тися, -му́юся, -єшся, гл. = домувати въ І-мъ знач. Сини в його чумакують, а старий домується собі. Харьк.
Дошарува́тися, -ру́юся, -єшся, гл. Домыться (о вымываніи при помощи тренія щеткой, мочалкой и т. п. твердой поверхности, напр. стола).
Марму́за, -зи, об. 1) = мармиза. 2) Неотеса, грубый человѣкъ? На вгороді гарбузи, — нема мого мармузи (о парнѣ). Мет. 101.
Оплітати, -та́ю, -єш, сов. в. оплести, -ту, -теш, гл. 1) = обплітати, обплести. Виноград оплів навкруги камінь. Левиц. Пов. 361. 2) Уплетать, уплесть, ѣсть съ аппетитомъ. Сидить хазяїн в конці стола, варенички оплітає. Н. п.
Поножі, -жей, мн. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Шух. І. 255, 256. МУЕ. III. 24.
Родина, -ни, ж. 1) Родня, родные. Чуб. V. 123, 423, 849, 886; 1. 217. За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини. Ном. № 1440. Що воно за родина, як мене не родила. Ном. № 9379. Твій син Алкид, твоя дитина, єдиная твоя родина. Шевч. 606. 2) Семейство. Галиц. Ум. родинка, родинонька, роди́ночка, ро́донька. Чуб. V. 324, Мет. 106. Підожди ж ти, (смерте), час-годину, поки зберу всю родину!... Поки родонька, зійшлася, душа з тілом розійшлася. Грип. III. 143.
Стійло, -ла, с. = стігло. Знай коза своє стійло. Ном. № 991. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67.
Нас спонсорують: