Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

ша
шабас
шабатувати
шабатурка
шабаш
шабашівка
шабашковий
шабашувати
шабеленька
шабелька
шабельний
шабельтас
шабльований
шаблюка
шабля
шабувати
шавкати
шавкун
шавлія
шаг
шагати
шагнути
шаговий
шаделина
шадий
шадровий
шадуля
шаєчка
шажок
шайба
шайварок
шайда
шайка
шайність
шайнути
шайтан
шайтур
шакша
шал
шалабастер
шалава
шалавистий
шаламатня
шаламок
шаланда
шалапут
шалапутнява
шалапутство
шалата
шалатися
шалахва
шалаш
шалдувати
шалевий
шаленець
шалений
шаленистий
шаленство
шаленяк
шаливіра
шалиґан
шалина
шалівка
шаліти
шалон
шалтай
шалупайка
шаль
шальвір
шальвіра
шальвія
шалька
шальовка
шальово
шальон
шальтатися
шалювати
шам
шамати
шамкати
шамкий
шамко
шамнути
шамотатися
шамотіти
шамотня
шамотнява
шампанка
шамрити
шамротіти
шамряти
шамтіти
шамушіння
шамша
шамшити
шана
шандарак
шандарик
шандра
шандриця
шанець
шанк
шаноба
шанобливий
шановний
шанта
шантавий
шанталавий
шанування
шанувати
шануватися
шанька
шапарка
шапарувати
шапарь
шапище
шапівка
шапка
шапкарь
шапкати
За́здрити, -дрю, -риш, гл. = заздростити. — очи́ма. Завистливо, съ завистью смотрѣтъ. Як побачить було, що хто небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима. Рудч. Ск. II. 174.
Злість, зло́сти, ж. 1) Злость. К. Іов. 48. Чуб. ІІІ. 356. І од злости зубами скрегоче. Шевч. 21. Зо злості болять кості. Ном. № 2934. На злість моїй жінці нехай мене б'ють. Ном. № 2813. 2) Зло. — учинити. Сдѣлать зло. Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі, не вчиніте злости: поховайте моє тіло, щоб не розніс ворон кости. Н. п.
Злюбити, -блю́, -биш, гл. 1) Полюбить. Його козаки злюбили. ЗОЮР. І. 216. Бодай тебе мій миленький инша не злюбила. Мет. 64. Голубонька вбив, голубку злюбив. Лавр. 81. 2) він злюбив, вона злюбила. Ему, ей понравилось. Дали Христу ім'я Петро, — Божа Мати не злюбила. Гол. IV. 549. Не злюбив собі місця. Ном. № 10248.
Ладанити, -ню, -ни́ш, гл. Курить ладокомъ. Александр. у.А шо, купила тютюну? — Та ні, — каже (жінка), — купила свічечку та ладанцю, та оце і наладанила трошки. — Ладанила, ладанила! Ладанила б тебе лиха година! Завтра годовий празник, а тютюну ні в зуб! Мнж. 104.
Нити II. Cм. нить. 2.
Опалюх, -ха, м. Обгорѣлое дерево въ лѣсу, обгорѣлый пень. Вх. Лем. 448.
Пахторити, -рю, -риш, гл. = нюшкувати. Пес пахторит. Вх. Зн. 47. Жид на ярмарку пахторит, кого б ошукати. Вх. Зн. 47.
Піти, піду́, -деш, гл. 1) Пойти. Куди піти, то піти, аби дома не сидіти. Пішов би батька одвідав.за вітром, за водою. Пропасть безслѣдно. Ном. № 1906. Не дав мені Господь пари, та й дав мені лиху долю, та й та пішла за водою. Н. п. Уман. у. димом догори пішло́. а) Сгорѣло. б) Пошло прахомъ. Ном. № 1904.на посиденьки. Пойти въ гости, пойти посидѣть. Лебед. у.на пропасть. Пойти на несчастье. — вогнем. Сгорѣть. — світ за очі. Пойти куда глаза глядятъ. — в танець. Пойти танцовать. — в непам'ять. Cм. непам'ять. 2)заміж. Выйти замужъ.
Урубати, -баю, -єш, гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достач очную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. І. 237.
Хрестовиння, -ня, с. Накрестъ положенныя и скрѣпленныя двѣ доски, два бревна и пр. Херс.
Нас спонсорують: