Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

ча
чабак
чабала
чабан
чабаненко
чабаний
чабанистий
чабанити
чабаниха
чабанів
чабанівна
чабанка
чабанство
чабанський
чабанування
чабанувати
чабанчук
чабанюга
чабара
чабарашка
чабарня
чабачина
чабачок
чабер
чабрак
чабрець
чабулькнути
чавити
чавкати
чавун
чавунний
чавучити
чав'ядіти
чагарець
чагарник
чагарняк
чагарь
чагун
чад
чаденько
чадити
чадіти
чадний
чадно
чадо
чаєня
чаєчка
чаїний
чаїник
чай
чайка
чайма
чайний
чайник
чайня
чайом
чакан
чаклій
чаклування
чаклувати
чаклун
чако
чала!
чалапати
чалапкати
чалапути
чалий
чалитися
чалітися
чалка
чамайдан
чамара
чамаришок
чамбул
чамняний
чамур
чапавка
чапайло
чапак
чапати
чапаш
чапелинка
чапіти
чапкий
чапко
чапленя
чаплиїльно
чаплин
чаплія
чаплюра
чапля
чаполоть
чапрак
чапуга
чапула
чапура
чар
чара
чардак
чарівка
чарівкий
чарівний
чарівник
чарівництво
чарівницький
чарівниця
чарівничий
чарівничка
чарівочка
чарка
чаркувати
чаркуватися
чаровина
чародінник
чаронька
чароньки
чарпати
чарствий
чарування
чарувати
Безрідник, -ка, м. Безродный человѣкъ. Сирота безхатник і безріднік. Г. Барв. 243.
Джу́ґля, -лі, ж. Зимняя шапка. Вх. Зн. 14.
Злосливо нар. Зло, злобно, злостно. На мя злосливе чом поглядаєш? Гол. І. 362.
Зраджати, -джаю, -єш и зраджувати, -джую, -єш, сов. в. зра́дити, -джу, -диш, гл. МВ. ІІ. 62. Красні лиця часто зраджають. Гол. І. 362. Часто ходив, вірно любив, з нею женихався, вона ж мене ізрадила, — я й не сподівався. Мет. 86. Ой Палію, Палію Семене, пи не зрадиш ти мене? Макс. (1834), 98.
Кантонист, -та, м. Кантонистъ. Він, бач, ніби солдатський син, значить кантонист. Левиц. І. 59.
Наушник, -ка, м. Наушникъ (у шапки).
Парнище, -ща, м. Ув. отъ парень. Чи знаєш, він який парнище? Котл. Ен. II. 22.
Привинен, -ви́нна, -не Прикосновененъ, причастенъ. Рукою чоловікові біду зробиш, а язиком ще й гіршу, а очі нічому не привинні. Кв. І. 25. Я не привинен до того. Н. Вол. у.
Стиха нар. 1) Тихо, тихонько. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. І. 53. Стиха підхождає. ЗОЮР. І. 59. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. 2) Изподтишка, украдкой. Нехай брешуть, нехай брешуть, добрешуться лиха, а ми двоє, серце моє, любімося стиха. Мет. 16. Ум. стихенька, стихесенька. Пливи, пливи, мила, стихенька водою. Чуб. V. 60.
Шнипорити, -рю, -риш, гл. 1) = нишпорити. Часинки не посидить тихо: так і шнипорить усюди. О. 1861. VIII. 19. 2) Смыслить, знать толкъ, умѣть. Він таки трохи шнипорить в малярстві. Шевч. (О. 1862. III. 4).
Нас спонсорують: