Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6

цабанити
цабати
цабатися
цабе
цалевий
цалівка
цаль
цаністра
цап
цапар
цапеня
цаперка
цапина
цапиний
цапів
цапіна
цапки
цаплений
цаплячий
цапня
цапок
цапур
цапура
цапусенько
цап'юга
цара
царгати
царева
царевич
царедворець
царенків
царенко
цареня
царик
царина
царинка
царинний
царинник
цариночка
цариночок
цариха
царицин
цариця
царів
царівна
царівний
царівнин
царівниця
царівночка
царівство
царіград
царіградський
царок
царствечко
царство
царствувати
царський
царь
царювання
царювати
царя
царяградка
цахати
цвайка
цвак
цваркати
цвах
цвеник
цвентюх
цвенькати
цвигати
цвиндрити
цвинтарний
цвинтарь
цвиркати
цвист
цвікати
цвікований
цвілий
цвілити
цвілля
цвіль
цвінтар
цвірготати
цвіргун
цвірінчання
цвірінчати
цвірінь
цвірінькання
цвірінькати
цвірінькнути
цвіріньок
цвіріньчук
цвіркати
цвіркіт
цвіркнути
цвіркотати
цвіркун
цвіркунча
цвірний
цвірчати
цвірчок
цвісти
цвістися
цвіт
цвітень
цвітин
цвітистий
цвітка
цвіткований
цвітли
цвітний
цвітовиня
цвіток
цвітонний
цвітонько
цвіточок
цвітущий
цвітчастий
цвіцькувати
Гу́ркало, -ла, с. 1) = Гуркотій. Вх. Зн. 12. 2) Домовой. Вх. Зн. 12. Желех. 2) Дѣтская игрушка: родъ погремушки на ниткѣ. Мнж. 178. 4) Маленькій водопадъ. Желех. 5) = Суреля. Одкидав сурелі (або гуркала). Ном. № 10879.
Зазоли́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Досадить. Ти зазолив мені. Н. Вол. у.
Зась! меж., выражающее запрещеніе: нельзя! не смѣть! Що попові можна, то дякові зась! Ном. № 1004. Очима їж, а рукам зась! Ном. № 3822. Горілка, кажуть, не дівка, а козакові зась. Мл. л. зб. 47. Я з хорошим постояла, тобі зась, тобі зась! Чуб. V. 1114. Иногда употребляется въ видѣ существительнаго: Нить, бо пику натовчу!... А зася до пики ти не знаєш? Грин. II. 165.
Коритечко, -ка, с. Ум. отъ кори́то.
Лимарі́вна, -ни, ж. Дочь шорника. Ой хто купить цебер меду ще й вина, того буде лимарівна молода. Лис. І.
Ли́па, -пи, ж. Дерево липа, Filia parvifolia. З однієї липи двічи лика не деруть. Ном. № 7471. Ум. липка, ли́понька, липочка. Сухая липочка не гнеться. Грин. III. 460.
Позвисати, -саємо, -єте, гл. Свѣситься (во множествѣ). Заснув п'яний на возі, ноги аж до колеса позвисали. Черниг. у.
Прикопуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. прикопатися, -паюся, -єшся, гл. Придираться, придраться. Сам не знаю, чого це старшина до мене прикопався.
Приходити, -джу, -диш, сов. в. прийти, йду́, йдеш, гл. 1) Приходить, прійти. Коли це приходить до його лисичка та й питає. Рудч. Ск. І. 23. Прийшов до його отаман його, бере за рученьку, жалує його. Н. п. Як лихоліття було, то прийшов чужоземець, татарин і ото вже на Вишгород б'є, а далі вже й під Київ підступає. ЗОЮР. І. 3. Прийшла звістка до милої, що милого вбито. Мет. 103. 2) Наступать, наступить, прійти. Ой як прийде ніч темненька, — я не можу спати. Чуб. V. 61. Що як прийде суботонька, — я змиюся й росчешуся. Н. п. Прийшли літа, минулися, — я їх не лічила. Чуб. V. 360. Прийшло на рано, прийшло на вечір. Настало утро, насталъ вечеръ. Гн. І. 172. 3)до пам'яти. Приходить, прійти въ сознаніе. До смерти своєї до пам'яти не приходив. Драг. 86. 4)на свій хліб. О дѣтяхъ малыхъ: начинать питаться не молокомъ матери, а иной пищей. ЕЗ. V. 123.
Устелити, -ся. Cм. устеляти, -ся.
Нас спонсорують: