Аа́куватий, -а, -е. Употребляющій великорусскую акающую рѣчь. Аакувата Русь.
Відпускати, -каю, -єш, сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Галичина, -ни, ж. Галиція.
Допомина́ння, -ня ср. Домогательство.
Єхи́дно нар. Ехидно. Єхидно усміхаючись.
Ковбаситися, -шуся, -сишся, гл. Возиться въ грязи.
Ляги́, -гів, м. мн. = лягови. Іде він до неї о пізніх лягах.
Неня, -ні, ж. ласк. Мать, родимая. — Сину мій, коли приїдеш до нас? « Тогді я, непе, приїду до вас, як павине пір'я наспід потоне, а млиновий камінь наверх випірне. Ум. ненечка, ненька.
Пажила, -ли, ж. ? Вишептати (уроки)... од жил... од пажил... Прибудь же і моїй корові... в жили і в пажили.
Переморозити, -жу, -виш, гл. Переморозить.