Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жаль I

Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. К. ЧР. 20. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Н. п. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. Мет. 17. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Макс. (1849), 96. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Мет. 84. Молодії да козаченьки да жалю начинили. Лукаш. 68. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Котл. Н. Полт. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Шевч. 293. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. Левиц. І. 203. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Ном. № 680. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Левиц. І. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). Левиц. І. 68. жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ном. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький. Гол. І. 295.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 474.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖАЛЬ I"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖАЛЬ I"
Ду́рнас, -са, м. = дурбас. Вх. Лем. 412.
Замі́жній, -я, -є. Во время замужества происходившій, замужній, который бываетъ замужемъ. Вона тепер більше раділа і кохалась у всьому, що вбачали очі, ніж із початку життя свого заміжнього. Г. Барв. 144. Заміжня. Замужняя. Збунтувала проти мене... мою заміжню дочку. Левиц. ПЙО. І. 378.
Змушати, -ша́ю, -єш, змушувати, -шую, -єш, сов. в. зму́сити, -шу, -сиш, гл. 1) Принуждать, принудить. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. Ой я тебе, не змушаю, но щире кохаю. Гол. І. 239. 2) Съ отрицаніемъ. Не быть въ состояніи. А що ж я буду робити, що не змушу ворогів пережити. Чуб. V. 595.
Нага́й, -гая́, м. Нагайка, плеть. Як візьме нагая в руки, як почне періщить жидів! Рудч. Ск. II. 194. Донським нагаєм підганяє. Котл. Ув. нагаїще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.
На́дто нар. 1) Слишкомъ, излишне, слишкомъ много, черезчуръ. Люде надто вже стали грішні. Г. Барв. 456. Їден надто має, а другий нічого. Камен. у. Надто знай, да ще питай. 2) Сверхъ того, къ тому-же; особенно. А надто вам росказать би, як козак чорнявий під вербою над водою, обнявшись, сумує. Шевч. Гайд. А за лихо... та цур йому! Хто його не знає!.. А надто той, що дивиться на людей душею. Шевч. 3) Еще больше. І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше він наказував, то надто більше вони проповідували. Єв. Мр. VII. 36. Я його прошу: мовчи; а він надто голосить. Канев. у.
Обшмарувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Обмазать чѣмъ-либо маслянистымъ, дегтемъ и пр. 2) Обмыть, оббить (дождемъ). Стіни осінні дощі обшмарували, — голими ребрами хата світить. Мир. ХРВ. 174.
Попопросити, -шу, -сиш, гл. Напроситься, просить много. Так вона мені попокланялась, попопросила мене. Грин. І. 32.
Рабство, -ва, с. Рабство. О. 1562. IX. 28. Неначе присудили її зумисно на темноту й рабство. Левиц. Пов. 254.
Сплеснути, -сну, -неш, гл. Всплеснуть. ЗОЮР. II. 10. Оглянулась назад себе, в долоні сплеснула. Н. п.
Штак, -ку, м. 1) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Шух. I. 255. МУЕ. III. 17. 2) = штакун. Мали побити арештанти штаків, та стройові нагодились. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖАЛЬ I.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.