Біг и Бог, Бога, м. 1) Богъ. Чоловік стріляє, а Біг кулі носить. Ном. № 83. Біг Богом, а люде людьми. Посл. Як ось знечев'я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. І. 44. В се время в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19. 2) Икона, образь. Чуб. VII. 384. Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. ІІІ. 440. 3) старий бог.? Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить... Вже до воріт, за двір... — говорится о важности ухода уходящаго лица. Сим. 228. 4) скляний бог. Водка, штофъ съ водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203. 5) біг-мі, біг-має. Нѣтъ, не имѣется. Діточок у їх Біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці Біг-має. ЗОЮР. І. 6) біг-ме. Ей Богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Камен. у. 7) біг дав. Есть, имѣется. Галиц. 8) богу робити. Иносказ. сидѣть въ тюрьмѣ. Повѣсть «Мамай» Скальк. 9) знати богу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9. 10) бог відь. Богъ вѣсть. Ото скільки очима скинеш, Бог відь колишні степи. Конот. у. 11) своїм богом зробити, піти. По своему сдѣлать. Св. Л. 287. Cм. зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114. 12) ніяким богом не допросишся. Никакъ не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222. 13) за малим богом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму... не опанував. К. ЦН. 219. 14) за невинного бога (побито, взято). Ни за что (побить, арестованъ и пр.) Мнж. 163. 15) спасеть же біг тебе! Выраженіе благодарности. Котл. Ен. II. 29. 16) коли вже те у бога і діялось! Бог знаетъ, когда это и было. Сим. 223. 17) у бога. Восклицаніе въ досадѣ, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у Бога! Сквир. у. 18) Cм. бі. Ум. богонько, богочко, біженько, біжечко, божок. Ей, Богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов Божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста... «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста.» Стала дівка, ізлякалась, перед Богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.

Венберь, -рю, м. = имберь. Несу перчику, венберю на сюю любу вечерю. Грин. ІІІ. 539.

Витворити Cм. витворяти.

За́ткално, -на, за́ткало, -ла, с. Затычка изъ тряпокъ, которой затыкаютъ дымовую трубу вмѣсто вьюшекъ. Чуб. VII. 381. Вас. 193. Бо на парубках шмаття — то міх, то ряднина, з заткала шапка, з клочча поясина. Чуб. ІII. 34. Мій верх і заткало. Ном. № 2575.

Коротеча, -чі, ж. — на те́бе! Чтобъ ты пропалъ! Желаю тебѣ смерти! Вх. Зн. 28. Cм. коротка година.

Криття, -тя́, с. Покровъ, верхъ платья. Не знаю, що в криття, що в рукава. Ном. № 13516.

Опришок, -шка, м. Разбойникъ, бандитъ. Да чи підем, пане брате, на весні в опришки. Лукаш. 135.

Порисуватися, -суюся, -єшся, гл. Покрыться трещинами. Дошка порисувалася. Лубен. у. (Леонтовичъ).

Тулитися, -лю́ся, -лишся, гл. Жаться, прижиматься, льнуть. Переполохані панянки тулились по кутках. Стор. МПр. 82. Оце тобі, горобчику, так не вчись, до чужої голубоньки не тулись. Гліб. Жене тебе неволя з України, із рідним словом тулишся мов злодій. К. ХП. 73.

Харлак, -ка, м. = харпак. Мій тато був багатіший, та не свистав у церкві, а ти такий харлак, та свищеш. Грин. І. 228.