Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

марчити

Ма́рчити, -чу, -чиш, гл. = марнувати, марнотратити. Він не марчив свого добра, а так з добрими людьми прогуляв та пороздарював убожі. Канев. у. Марче моє добро. Канев. у. Хиба він призведе до добра? Одно худобу марчить та й годі. Лубен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 407.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАРЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАРЧИТИ"
Ага́ II, нар. 1) = Эге. А казав же він? — Ага! Шейк. 2) Ироническ.: какъ разъ! Зробив же він своє діло? — Ага!
Брус, -са, м. 1) Кусокъ, отрѣзокъ въ формѣ параллеле 2пипеда. Брус мила. 2) Оселокъ, брусокъ. Шух. I. 169. 3) Четырехугольное бревно. МУЕ. ІІІ. 29 Ум. брусок, брусик. Ув. брусище, брусяка.
Матни́й, -а́, -е́ Состоятельный, зажиточный. Вх. Уг. 251.
Наже́ртися Cм. нажиратися.
На́ймиття, -тя, соб. Прислуга. Ой рад же б я ходити (парубок до дівчини), в тебе наймиття лихе. Н. п.
Призьба, -би, ж. = призба. Стара сиділа з дочкою на призьбі і здалека вгледіла сина. Стор. МПр. 56.
Спотич нар. = спотикача. Пішов він п'яний спотич додому. Камен. у.
Теґанька, -ки, ж. Горошокъ, расширяющійся кверху. Шух. I. 144.
Уставка, -ки, ж. Въ сорочкѣ: вышитая вставка на плечахъ. Гол. Од. 73, 43. Шух. I. 125, 130, 159. Мамо, дайте мені уставки, — я довишиваю. Г. Барв. 541.
Чужомовній, -я, -є. Иноязычный. Чужомовні книжки. К. ХП. 123. Страшенний росплодився на Вкраїні тиск чужомовнього нам ворожого панства. К. ХП. 137. Чужомовня Європа. К. ХП. 129.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАРЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.