Відгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. відгребти, -гребу, -беш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Які руки загрібали, щоб ті і відгрібали. 2) Отбрасывать, отбросить, отталкивать, оттолкнуть (ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взімі брали б руками.
Вуста, вуст, мн. см. уста.
Дро́то́вий, -а, -е. = дротяний. Доротова струнка. Нагайка дротовая, чорним шовком шита.
Жалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє.
Кашоварський, -а, -е. Принадлежащій кашевару.
Однобокий, -а, -е. Однобокій. однобока ри́ба = однобочка.
Оттоді нар. Вотъ тогда. Оттоді ми заходимось.
Патрон, -на, м.
1) Патронъ. І торбинка з сухарами, і муниця з патронами.
2) Патронъ, покровитель.
3) Святой, имени котораго посвящена церковь.
Поодужувати, -жуємо, -єте, гл. Выздоровѣть (о многихъ). Ті люде поодужували.
Розвісити, -шу, -сиш, гл.
1) = розвішати.
2) — вуха. Довѣрчиво слушать. Той бреше, а він уже й вуха розвісив.
3) Снять повѣшенное. Їк він си завісив, то ніхто не знав, де він си дів та й ніхто го (Юду) не відвісив, не розвісив.
