Відпіратися Ii, -раюся, -єшся, сов. в. відпертися, відіпруся, -прешся, гл. 1) Отпираться, отпереться (о запорѣ). 2) = відмагатися 1. Відпірайся, мій синочку, що коника та й не маєш.
В'юн, -на, м. 1) Рыба вьюнъ. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому втікати. 2) Названіе вертляваго, живого вола.
Заяло́зений, -а, -е. Засаленный.
Каторжний, -а, -е. 1) Каторжникъ. В кайдани забиті із нор золото виносять, щоб пельку залити неситому — то каторжні. 2) Каторжный. Втік уже може в десятий раз з каторжної тюрми. 3) Употребляется какъ бранное слово въ смыслѣ: злой, дурной. Каторжні собаки, — од їх не втечеш. Зроби, діду, сільце, то ти його, каторжного, піймаєш.
Надуса́тися, -са́юся, -єшся, гл. Надуваться, важничать. Богослов преважно розляжеться, підійме плечі, щоб ширші здавались, надусається...
Неофит, -та, м. Неофитъ. Не неофит новий, а апостол великого Христового слова.
Постругати, -гаю, -єш и постружу, -жиш, гл.
1) Построгать нѣкоторое время.
2) Перестрогать (во множествѣ).
3) — дорогу. Почистить, вычистить. Постружу дороженьку к святому Різдву, — сніжком припаде.
Путик, -ка, м. Ум. отъ пут.
Тарапунька, -ки, ж. Раст. Cucurbita Pepo Var Citriformis.
Шепт, -ту, м.
1) Шепотъ. За вашим шептом нашого крику не чутно. Шептом казати.
2) мн. Нашептыванія, пришептыванія. Баб'ячі шепти.
