Забува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. забу́тися, -дуся, -дешся, гл. 1) = забувати. Прощай же! швидко убірайся, обіцянки не забувайся. З ким любилась, розлюбилась, мушу забуваться. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов'язати. Забувсь, відкіля й двері відчиняються. Забувся на його. 2) Забываться, забыться, приходить, придти въ забвеніе. Минулося — забулося. Забудеться горе.
Завини́тель, -ля, м. Обвинитель.
Згі́рш, згі́рше, нар. Хуже. Молодець не згірш старої баби. Грай, співай, кобзарю! Не про дідів, бо не згірше й ми ляхів карали.
Комірка, -ки, ж.
1) Ум. отъ коме́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку.
2) Cм. бердо и блят.
Маму́сечка, -ки, ж. Ум. отъ мама.
Прикропити, -ся. Cм. прикропляти, -ся.
Роділля, -лі, ж. Роженица. Роділлі до сорока день не можна ні на базарь, ні на грядки ходить.
Толочанин, -на, м. Работающій въ числѣ другихъ толокою.
Трумло, -ла, с. = труна. Коли б же я знала, коли буду емірати, — сказала б я собі трумло збудувати.
Ужів, -же́ва, -ве = вужів.
