Веретиння, -ня, с.? Ні з того, ні з сього — веретиння.
Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл.
1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Де не просять, там києм виносять. О, щоб їх вихром винесло.
2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло.
3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб.
Задзеленькоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = задзеленчати. Пан виняв, дав гроші. Той кинув в кишеню, аж задзеленькотіли.
Злукавити, -влю, -виш, гл. Слукавить, схитрить. Тобі єдиному згрішив я, перед тобою я злукавив.
Зненапа нар. = зненацька.
Лахамендрики и лахаминдрики, -ків, м. мн. Тряпье, рубище.
Перевій I, -вію, ж. Сугробъ, наметенный поперекъ дороги.
Поодт.. Cм. повідт..
Супшен, -ну, м. Раст. Triticum spelta.
Цибух, -ха, м.
1) Чубукъ. Згубив люльку і цибух.
2) Черенокъ винограда, чубукъ. цибух одбиває. Виноградный чубукъ даетъ ростки. Ум. цибушо́к.
