Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

щепільник

Щепільник, -ка, м. = щепій. Він росказував се прилюдно. Там був тоді й щепільник, той, що віспу щепить. Екатер. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 524.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕПІЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕПІЛЬНИК"
Дрижени́на, -ни, ж. = дриженець. Желех.
Дуда́ 1, -ди́, ж. Пошлина за право окрестить дитя. Віднялися за оранди, за жидівські дуди, що терпіли — не стерпіли убогії люди. К. Досв. 13.
Зцілення, -ня, с. 1) Соединеніе въ одно цѣлое. 2) Исцѣленіе. Ісцілення душі і тілес. Чуб. I. 165.
Лісни́чий, -чого, м. Лѣсничій. Бувесь лісничим, а тепер нічим. Чуб. І. 271. Плаче бідне... А москалям байдуже, — минули. Воно й добре, та на лихо лісничі почули. Шевч. 87.
Ме́рвити, -влю, -виш, гл. Комкать, мять.
Настерти, -ся. Cм. настирати, -ся.
Оборонити, -ся. Cм. обороняти, -ся.  
Пекарь, -ря, м. Пекарь, булочникъ.
Перев'язати. Cм. перев'язувати.
Цизром нар. Струей. Цизром тече кров. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЩЕПІЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.