Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

щерба

Щерба, -би, ж. Наваръ изъ чего-либо; уха. Щерби багато, а галушок трохи. Ном. № 7559. Онисько кашовар щербу притирив ваганами, варену густо з сазанами. Мкр. Г. 4.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 524.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕРБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕРБА"
Блювотина, -ни, ж. = Блюваки.
Винняти, -йму, -меш, гл. = виняти. Ххе!... виннявши з рота люльку і сплюнувши, мовив Кирило. Мир. Пов. II. 44.
Возниця, -ці, м. = візниця. Ум. возниченько. Мет. 225.
Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Шевч. 448. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. Осн. 1862. V. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Кв. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Лукаш. 11. Біда докучила. Мет. 66. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Рудч. Ск. І. 79. Также безлично. Чуб. V. 10. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати. Рудч. Ск. II. 92.
Клевчиха, -хи, ж. Названіе коровы. Kolb. I. 65.
Люзо́ванець, -нця, м. У гребенщиковъ: названіе верхушки рога. Вас. 163.
Навчу́нку нар. Вслухъ.
Напра́ти, -перу́, -ре́ш, гл. Настирать.
Пророка, -ки, м. = прорік = пророк. Як був собі чоловік пророка. Мнж. 125.
Роздіватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. роздітися, -дінуся, -нешся, гл. Раздѣваться, раздѣться. Ой там вони роздівались. Чуб. V. 1185.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЩЕРБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.