щербак

Щербак, -ка, м. 1) Башмакъ изъ цѣльнаго куска кожи. Сумск. у. 2) Родъ растенія. Вх. Лем. 487.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 524.

Випадкові слова

Гиль! меж. = гиля. Гиль, мої гуси, вуть, мої ушки. ХС. ІІІ. 61. гиль-гу и употребляется какъ существительное въ значеніи: околесица, чушь. Прийшов отой брехун, як заніс гиль-гуси. Лебед. у.

повністю...

Кривоніс, -носа, м. Съ кривымъ носомъ. Хоч кривоніс, аби Бог приніс. Чуб. І. 245.

повністю...

Безличний, -а, -е. Безстыжій, неприличный. Шейк.

повністю...