Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

шпалера
шпалір
шпантолити
шпара
шпараґи
шпарґал
шпарґалля
шпарина
шпарити
шпарка
шпаркий
шпарко
шпарочка
шпарування
шпарувати
шпаруна
шпарутина
шпарутки
шпатар
шпати
шпацір
шпацірувати
шпаченько
шпаченя
шпачиний
шпачок
шпеник
шпент
шпеньок
шпет
шпета
шпетити
шпетний
шпетно
шпиг
шпигати
шпигинарь
шпигнути
шпигон
шпигонути
шпигувати
шпикуляція
шпилечка
шпилечок
шпилик
шпилити
шпиль
шпилька
шпильок
шпилястий
шпиндель
шпинь 1
шпинь 2
шпиняти
шпиримистий
шпирити
шпирнути
шпиртати
шпиталь
шпитальний
шпити
шпитко
шпихлір
шпиця
шпичак
шпичакуватий
шпичастий
шпичка
шпіальтер
шпіг
шпігувати
шпік
шпіклір
шпінка
шпірувати
шпол
шпола
шполик
шпонька
шпоня
шпорих
шпориш
шпоришки
шпортання
шпортати
шпортатися
шпортнути
шпортонути
шпотатися
шприх
шпряха
шпувати
шпуга
шпуйний
шпуля
шпуляр
шпундра
шпундрі
шпунт
шпунтуш
шпурити
шпурляння
шпурляти
шпурлятися
шпурнути
шпуртонути
шпуряти
шрам
шрамувати
шріт I
шріт II
шрітати
шротівниця
шруб
шрубель
шрубка
шрубок
шрубувати
штаба
штаґа
Байрачний, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ байраку 1, буерачный, овражистый.
Безугавно, нар. Безостановочно, безъ отдыха. Тут безугавно день і ніч вода біжить. Харьк.
Блудити, -джу, -диш, гл. 1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Мет. 17. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ном. № 875. Ми блудили цілий ліс. Харьк. у. 2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби. Чуб. V. 137. 3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Мет. 78. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре. Камен. у.
Говірка, -ки, ж. 1) Выговоръ, діалектъ, манера говорить. У литвинів говірка не така, як у нас. Черниг. Пані наша.... з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. МВ. ІІ. 31. 2) Разговоръ, говореніе. А я хотів би почути говірки женихової. Г. Барв. 328. У тій тихій говірці їм почулася грізна буря. Мир. ХРВ. 115. 3) Пересуды, сплетня. Пішла вже скрізь по селу про його говірка. Полт. Ум. говіронька. Така тиха, така й мова, така й говіронька. Чуб. V. 123.
Заміря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. замі́ритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Вознамѣриваться, вознамѣриться. 2) Замахиваться, замахнуться. Дід підійшов до дуба і вже заміривсь, щоб його рубати. Рудч. Ск. І. 97. Замірься, та не вдарь. Ном. № 3810.
Козуня, -ні, ж. Ум. отъ коза́.
Наушник, -ка, м. Наушникъ (у шапки).
Оброть, -ті, ж. Недоуздокъ, веревочная узда безъ удилъ. Чуб. І. 201. Ном. № 11207. Бодай же тії коні воронії да й обротей не зносили. Грин. III. 281. Ум. обротька.
Острокіл, -колу, м. Коль съ заостреннымъ верхнимъ концемъ. Прийшли люде до воріт, ворота заперті, з того боку, із подвір'я остроколом підперті. Чуб. V. 155.
Срібляний, -а, -е. = срібний. Тобі Господь великим скарбом буде, небесний царь — горою срібляною. К. Іов. 50.
Нас спонсорують: