Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

шмалький
шмальний
шмальнути
шмалятина
шманделок
шмарагд
шмарити
шмаритися
шмаркати
шмаркатий
шмаркач
шмаркачка
шмарки
шмаркий
шмаркля
шмарколиз
шмаркота
шмаркотиння
шмарнути
шмаровоз
шмарувати
шмаряти
шмат I
шмат II
шмата
шматати
шматина
шматка
шматковий
шматкувати
шматок
шмаття
шматувати
шматур'я
шматянський
шмерка
шмига
шмигляти
шмигнути
шмигувати
шмилити
шмир
шмиткий
шмондя
шморг
шморгавка
шморганистий
шморгати
шморгатися
шморгнути
шморгонути
шморшки
шмугляти
шмульгати
шмуляти
шнипорити
шнир
шнирина
шнирити
шнирь
шниря
шнур
шнурівка
шнурковий
шнуркування
шнуркувати
шнурований
шнуровиці
шнурок
шнурування
шнурувати
шняга
шо
шовк
шовківка
шовковать
шовковий
шовковина
шовковиця
шовкун
шовкунець
шовчина
шокати
шолвія
шолгун
шоловія
шоломок
шолопати
шолудивець
шолудивий
шолудивник
шолуді
шолудяй
шолуминня
шолупайка
шолупина
шонтавий
шопа
шори
шорнути
шорсткий
шостак
шостака
шостачок
шостий
шосток
шось
шофта
шоцевиця
шошон
шпаґлювати
шпаґля
шпадер
шпадлювати
шпадля
шпак
шпаківня
шпаківський
шпаконько
шпакуватий
Байрачний, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ байраку 1, буерачный, овражистый.
Безугавно, нар. Безостановочно, безъ отдыха. Тут безугавно день і ніч вода біжить. Харьк.
Блудити, -джу, -диш, гл. 1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Мет. 17. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ном. № 875. Ми блудили цілий ліс. Харьк. у. 2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби. Чуб. V. 137. 3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Мет. 78. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре. Камен. у.
Говірка, -ки, ж. 1) Выговоръ, діалектъ, манера говорить. У литвинів говірка не така, як у нас. Черниг. Пані наша.... з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. МВ. ІІ. 31. 2) Разговоръ, говореніе. А я хотів би почути говірки женихової. Г. Барв. 328. У тій тихій говірці їм почулася грізна буря. Мир. ХРВ. 115. 3) Пересуды, сплетня. Пішла вже скрізь по селу про його говірка. Полт. Ум. говіронька. Така тиха, така й мова, така й говіронька. Чуб. V. 123.
Заміря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. замі́ритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Вознамѣриваться, вознамѣриться. 2) Замахиваться, замахнуться. Дід підійшов до дуба і вже заміривсь, щоб його рубати. Рудч. Ск. І. 97. Замірься, та не вдарь. Ном. № 3810.
Козуня, -ні, ж. Ум. отъ коза́.
Наушник, -ка, м. Наушникъ (у шапки).
Оброть, -ті, ж. Недоуздокъ, веревочная узда безъ удилъ. Чуб. І. 201. Ном. № 11207. Бодай же тії коні воронії да й обротей не зносили. Грин. III. 281. Ум. обротька.
Острокіл, -колу, м. Коль съ заостреннымъ верхнимъ концемъ. Прийшли люде до воріт, ворота заперті, з того боку, із подвір'я остроколом підперті. Чуб. V. 155.
Срібляний, -а, -е. = срібний. Тобі Господь великим скарбом буде, небесний царь — горою срібляною. К. Іов. 50.
Нас спонсорують: