Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

шкодувати
школа
школуб
школяр
школярка
школярство
школярський
шкопердати
шкопирта I
шкопирта II
шкопиртати
шкопиртка
шкопирть
шкора
шкорба
шкорбати
шкорина
шкорупа
шкорупкий
шкорух
шкраб
шкребло
шкребти
шкрегліти
шкремітки
шкромадити
шкрум
шкрябання
шкрябати
шкрябнути
шкряботіти
шкряботуха
шкувати
шкулити
шкулкий
шкулко
шкульний
шкульно
шкунтувати
шкунтуватися
шкура 2
шкурат
шкуратина
шкураток
шкураття
шкуратяний
шкурина
шкурка
шкурлат
шкурник
шкурнути
шкуропея
шкурочка
шкуряк
шкуряний
шкут
шкутильгати
шлак
шланк
шлапатник
шлаптю
шлейка
шлентавий
шлея
шлик
шлия
шліхта
шліхтинка
шліхтування
шліхтувати
шломак
шлунковий
шлунок
шльондра
шльонзк
шльонка
шльонковий
шльонск
шльонський
шльоха
шлюб
шлюбити
шлюбний
шлюбонько
шлюбочок
шлюбувати
шлюндра
шлюха
шляга
шляк
шлям
шляма
шлямівка
шлямовий
шлямпати
шлямувати
шлярка
шлях
шляхетний
шляхетніти
шляхетство
шляхетський
шляхетчина
шляхівщина
шляховий
шляхта
шляхтич
шляхтонька
шляхточка
шляхтюга
шляхтянка
шляхун
шляшечок
шляшок
шлящина
шмагати
шмагонути
шмалити
шмалій
шмалко
Ґо́лка, -ки, ж. Пшеница, имѣющая колосья безъ остей. Камен. у.
Загуля́ти, -лю, -лиш, гл. Завести, запрятать. І в край світа їх загулиш. Федьк. II. 76.
Малярі́вна, -ни, ж. Дочь живописца, маляра.
Повиплачувати, -чую, -єш, гл. Выплатить (во множествѣ). Усе вже повиплачував, що винен був.
Пробалувати, -лую, -єш, гл. ? Юж моя миленька за иншого пішла. Ней іде, ней іде, нехай пробалує, ней ю колька возьме, ней ся забанує. Гол. І. 337.
Проступитися, -плю́ся, -пишся, гл. Провиниться, совершить проступокъ. Чи ми Богу проступилися, що на нас таке лихо. Харьк. у. Ми, прості люде, коли і проступимось иноді, то нам Бог і вибачить. Котл. МЧ. 427. Прости, паноче! проступилась: я далебі дурна була. Котл. Ен.
Рубець, -бця, м. 1) Рубець въ шитьѣ, одеждѣ. Доносилась до того, що зв'язує рубець до рубця. Рудч. Ск. І. 176. шити рубце́м. Сшивать, захватывая за самые края матеріи. Канев. у. 2) = шрам. 3) мн. рубці. Рубецъ, одинъ изъ четырехъ желудковъ жвачнаго животнаго, а также и кушанье изъ него. Чуб. VII. 443. Ум. рубчик.
Сміхотня, -ні, ж. Хохотъ, смѣхъ (многихъ).
Спілкування, -ня, с. Сношеніе, общеніе.
Хрякати, -каю, -єш, гл. Харкать. Волч. у. Кит-риба як хрякнув, — увесь світ стрепенувся. Чуб. II. 296.
Нас спонсорують: