Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

шкодувати
школа
школуб
школяр
школярка
школярство
школярський
шкопердати
шкопирта I
шкопирта II
шкопиртати
шкопиртка
шкопирть
шкора
шкорба
шкорбати
шкорина
шкорупа
шкорупкий
шкорух
шкраб
шкребло
шкребти
шкрегліти
шкремітки
шкромадити
шкрум
шкрябання
шкрябати
шкрябнути
шкряботіти
шкряботуха
шкувати
шкулити
шкулкий
шкулко
шкульний
шкульно
шкунтувати
шкунтуватися
шкура 2
шкурат
шкуратина
шкураток
шкураття
шкуратяний
шкурина
шкурка
шкурлат
шкурник
шкурнути
шкуропея
шкурочка
шкуряк
шкуряний
шкут
шкутильгати
шлак
шланк
шлапатник
шлаптю
шлейка
шлентавий
шлея
шлик
шлия
шліхта
шліхтинка
шліхтування
шліхтувати
шломак
шлунковий
шлунок
шльондра
шльонзк
шльонка
шльонковий
шльонск
шльонський
шльоха
шлюб
шлюбити
шлюбний
шлюбонько
шлюбочок
шлюбувати
шлюндра
шлюха
шляга
шляк
шлям
шляма
шлямівка
шлямовий
шлямпати
шлямувати
шлярка
шлях
шляхетний
шляхетніти
шляхетство
шляхетський
шляхетчина
шляхівщина
шляховий
шляхта
шляхтич
шляхтонька
шляхточка
шляхтюга
шляхтянка
шляхун
шляшечок
шляшок
шлящина
шмагати
шмагонути
шмалити
шмалій
шмалко
Байрачний, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ байраку 1, буерачный, овражистый.
Безугавно, нар. Безостановочно, безъ отдыха. Тут безугавно день і ніч вода біжить. Харьк.
Блудити, -джу, -диш, гл. 1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Мет. 17. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ном. № 875. Ми блудили цілий ліс. Харьк. у. 2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби. Чуб. V. 137. 3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Мет. 78. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре. Камен. у.
Говірка, -ки, ж. 1) Выговоръ, діалектъ, манера говорить. У литвинів говірка не така, як у нас. Черниг. Пані наша.... з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. МВ. ІІ. 31. 2) Разговоръ, говореніе. А я хотів би почути говірки женихової. Г. Барв. 328. У тій тихій говірці їм почулася грізна буря. Мир. ХРВ. 115. 3) Пересуды, сплетня. Пішла вже скрізь по селу про його говірка. Полт. Ум. говіронька. Така тиха, така й мова, така й говіронька. Чуб. V. 123.
Заміря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. замі́ритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Вознамѣриваться, вознамѣриться. 2) Замахиваться, замахнуться. Дід підійшов до дуба і вже заміривсь, щоб його рубати. Рудч. Ск. І. 97. Замірься, та не вдарь. Ном. № 3810.
Козуня, -ні, ж. Ум. отъ коза́.
Наушник, -ка, м. Наушникъ (у шапки).
Оброть, -ті, ж. Недоуздокъ, веревочная узда безъ удилъ. Чуб. І. 201. Ном. № 11207. Бодай же тії коні воронії да й обротей не зносили. Грин. III. 281. Ум. обротька.
Острокіл, -колу, м. Коль съ заостреннымъ верхнимъ концемъ. Прийшли люде до воріт, ворота заперті, з того боку, із подвір'я остроколом підперті. Чуб. V. 155.
Срібляний, -а, -е. = срібний. Тобі Господь великим скарбом буде, небесний царь — горою срібляною. К. Іов. 50.
Нас спонсорують: