Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

шкандибки
шкандиляти
шкапа 1
шкапа 2
шкап'є
шкапина
шкапиняка
шкапійка
шкапійчина
шкапіка
шкапка
шкаповий
шкаравать
шкарадний
шкаралупа
шкаралуща
шкаралюпа
шкаралюща
шкарапаня 2
шкарб
шкарбан
шкарда
шкардувати
шкареберть I
шкареберть II
шкаред
шкаредитися
шкаредний
шкарідь
шкарка
шкарлубина
шкарпетки
шкарубина
шкарубитися
шкарубіти
шкарубкий
шкарубнути
шкарупа
шкарупиний
шкарупіль
шкарупкий
шкатильгати
шкатула
шкафа
шквара
шкваренина
шкварити
шкваритися
шкварка
шкваркливий
шкваркнути
шкваркотня
шкварно
шкварнути
шкварок
шкварчати
шквирдявий
шквирк
шквиря
шкворівщина
шкворінь
шкелет
шкельце
шкепитє
шкереберть
шкереберть 2
шкилики
шкилити
шкиль
шкилювати
шкинтати
шкипа
шкип'яр
шкирготати
шкиринда
шкитавий
шкитильг
шкитильгати
шкитирь
шкібля
шкідливий
шкідливість
шкідливо
шкідний
шкідник
шкідниця
шкідність
шкідно
шкільний
шкільник
шкінька
шкіра
шкірений
шкірити
шкіритися
шкірка
шкіродравець
шкіролупець
шкірочка
шкірчина
шкіряний
шкітильгати
шклити
шкло
шкляний
шкляниця
шклянка
шкляр
шкляриха
шклярка
шкоблити
шкода 1
шкода 2
шкодити
шкодіти
шкодливий
шкодливо
шкодник
шкодниця
шкоднійш
Витонути, -ну, -неш, гл. Выступить изъ воды. Я посадив на низу дині, вони й зійшли були добре, а дощі заливні пішли, вода й залила їх, — то поки витоне з-під води, паростки й погинуть. Волч. у. (Лобод.). Cм. витавати.
Двійця, -ців, с. = Двійнята.
Лупі́ж, -жу, ж. Куски дерева, съ которыхъ содрана кора. Вх. Зн.
Надбі́чи гл. = недбігти. Желех.
Напла́катися, -ла́чуся, -чешся, гл. Наплакаться. Як зійдуся з ким любилась, наплачуся стиха. Чуб. V. 224.
Прутик, -ка, м. 1) Ум. отъ прут. Чуб. І. 50. Гн. І. 40. 2) Родъ мере́жки. (КС. 1893. V. 281. Чуб. VII. 415). Скорѣе: часть мережки: рядъ круглыхъ отверстій съ обѣихъ сторонъ; шьется также и отдѣльно — по краямъ полотенца, сорочки.
Розшрубувати, -бу́ю, -єш, гл. Развинтить. Всі сустави розшрубує. Котл. Ен. V. 19.
Угроватий, -а, -е. = вугроватий.
Черпітиха, -хи, ж. = черпіта. Вх. Зн. 80.
Шматувати, -ту́ю, -єш, гл. Разрывать, разрѣзывать на куски. Переясл. у. Ой дай жупан шматований, що турками шанований, що сонечком побіляний, що кулями постріляний. Щог. В. 3. Що се вони видумали — шматувати Україну. К. ЧР. 187.
Нас спонсорують: