Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

шкандибки
шкандиляти
шкапа 1
шкапа 2
шкап'є
шкапина
шкапиняка
шкапійка
шкапійчина
шкапіка
шкапка
шкаповий
шкаравать
шкарадний
шкаралупа
шкаралуща
шкаралюпа
шкаралюща
шкарапаня 2
шкарб
шкарбан
шкарда
шкардувати
шкареберть I
шкареберть II
шкаред
шкаредитися
шкаредний
шкарідь
шкарка
шкарлубина
шкарпетки
шкарубина
шкарубитися
шкарубіти
шкарубкий
шкарубнути
шкарупа
шкарупиний
шкарупіль
шкарупкий
шкатильгати
шкатула
шкафа
шквара
шкваренина
шкварити
шкваритися
шкварка
шкваркливий
шкваркнути
шкваркотня
шкварно
шкварнути
шкварок
шкварчати
шквирдявий
шквирк
шквиря
шкворівщина
шкворінь
шкелет
шкельце
шкепитє
шкереберть
шкереберть 2
шкилики
шкилити
шкиль
шкилювати
шкинтати
шкипа
шкип'яр
шкирготати
шкиринда
шкитавий
шкитильг
шкитильгати
шкитирь
шкібля
шкідливий
шкідливість
шкідливо
шкідний
шкідник
шкідниця
шкідність
шкідно
шкільний
шкільник
шкінька
шкіра
шкірений
шкірити
шкіритися
шкірка
шкіродравець
шкіролупець
шкірочка
шкірчина
шкіряний
шкітильгати
шклити
шкло
шкляний
шкляниця
шклянка
шкляр
шкляриха
шклярка
шкоблити
шкода 1
шкода 2
шкодити
шкодіти
шкодливий
шкодливо
шкодник
шкодниця
шкоднійш
Ґо́лка, -ки, ж. Пшеница, имѣющая колосья безъ остей. Камен. у.
Загуля́ти, -лю, -лиш, гл. Завести, запрятать. І в край світа їх загулиш. Федьк. II. 76.
Малярі́вна, -ни, ж. Дочь живописца, маляра.
Повиплачувати, -чую, -єш, гл. Выплатить (во множествѣ). Усе вже повиплачував, що винен був.
Пробалувати, -лую, -єш, гл. ? Юж моя миленька за иншого пішла. Ней іде, ней іде, нехай пробалує, ней ю колька возьме, ней ся забанує. Гол. І. 337.
Проступитися, -плю́ся, -пишся, гл. Провиниться, совершить проступокъ. Чи ми Богу проступилися, що на нас таке лихо. Харьк. у. Ми, прості люде, коли і проступимось иноді, то нам Бог і вибачить. Котл. МЧ. 427. Прости, паноче! проступилась: я далебі дурна була. Котл. Ен.
Рубець, -бця, м. 1) Рубець въ шитьѣ, одеждѣ. Доносилась до того, що зв'язує рубець до рубця. Рудч. Ск. І. 176. шити рубце́м. Сшивать, захватывая за самые края матеріи. Канев. у. 2) = шрам. 3) мн. рубці. Рубецъ, одинъ изъ четырехъ желудковъ жвачнаго животнаго, а также и кушанье изъ него. Чуб. VII. 443. Ум. рубчик.
Сміхотня, -ні, ж. Хохотъ, смѣхъ (многихъ).
Спілкування, -ня, с. Сношеніе, общеніе.
Хрякати, -каю, -єш, гл. Харкать. Волч. у. Кит-риба як хрякнув, — увесь світ стрепенувся. Чуб. II. 296.
Нас спонсорують: