Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

убір

Убір, убо́ру, м. Уборъ, нарядъ. Левиц. І. 202. Ном. № 11164. 2)церко́вний. Церковное облаченіе. Рудч. Ск. І. 170.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 307.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УБІР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УБІР"
За́совка, -ки, ж. Родъ деревяннаго засова или задвижки у дверей, запираемой и отпираемой снаружи при помощи особаго ключа. КС. 1889. V. 489. Чуб. VII. З8З.
Кавонька, кавочка, -ки, ж. Ум. отъ кава.
Кордобан, -ну, м. = кордован. Желех.
Ладо, -да, об. Любовное названіе одного изъ любящихся или одного изъ супруговъ (въ поэзіи). — Царівно, мостіте мости, ладо моє, мостіте мости! — Царенку, вже й помостили, ладо моє, вже й помостили! Чуб. III. 83. Вітрило, вітре мій єдиний!.. На князя, ладо моє миле, ти ханові метаєш стріли? Шевч. 643. Загинув ладо, — я загину! Шевч. 644.  
Наспак нар. = навспак. Угор. Наспатися, силюся, спится, гл. Наспаться.
Сільце, -ця́, с. Силокъ. Як би хто инший на тій ниві сільце поставив. Шевч. Cм. сіло.
Скрутнути, -ну, -неш, гл. Поворотить, крутнуть. Скрутнула головою і мовчки вийшла з хати. Мир. Пов. II. 46. Поклав на одного коня руку, — той тілки головою скрутнув. Мнж. 30.
Сп'ясти, -ся. Cм. спивати, -ся.
Умерчик, -ка, м. = умерлець. Желех.
Хору́гов, -гви, ж. Извѣстный отрядъ войска. Іще б прогнав ляхви хоругов за Вислу. ЗОЮР. І. 318.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УБІР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.