Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

увезти
увера
увергати
уверед
увередити
увередитися
уверий
увернути
увертати
увертатися I
увертатися II
увертіти
увершитися
увести
увесь
увесьденички
увечері
увивати
увиватися
увиджуватися
увидіти
увижатися
увикати
увилювати
увиляти
увинути
увислий
увиснути
увити
увихатися
увишки
уві
увібрати
увібратися
увігнати
увігнатися
увігнутися
увідати
увіз
увіймити
увійти
увік
увінити
увінчати
увірванець
увірватися
увіристий
увіритися
увірнути
увірувати
увірчувати
увіряти
увірятися
увіходити
увіч
увічливий
увічливість
увічливо
увіччу
увіщати
уводини
уводити
уводитися
увозити
увозитися
уволити
уволікати
уволікатися
уволока
уволоктися
увольнити
увольняти
уволю
уволяти
уворатися
уворужити
уворужувати
увця
увчар
ув'язати
ув'язка
ув'язлий
ув'язнути
ув'язувати
ув'язуватися
ув'язь
угав
угавати
угадати
угадно
угадувати
угадьків
угадько
угайка
угайство
угалля
угам
угамовувати
угамовуватися
уганяти
уганятися
угасати
угасити
угаснути
угачувати
угаювати
угаюватися
угаяти
угибати
угибти
угинати
угинатися
угіддя
угіден
угілець
угілля
угіль
угінчливий
угірковий
угірок
Бомба, -би, ж. 1) Бомба, ядро. Ой летить бомба з московського поля та посеред Січі впала. ЗОЮР. II. 256. 2) Дѣтск. церковь. Вх. Лем. 393.
Відщепити, -ся. Cм. відщепляти, -ся.
Гнити, гнию, -єш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. І. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.
Князівство, -ва, с. Княжество.
Кпитися, кплю́ся, кпишся, гл. 1) Издѣваться. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. І. 314. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота. Н. п. 2) Жеманиться. Не кпш'я, сванечко, не кпися: візьми чарочку, напийся. Мет.
Кумонька, кумочка, -ки, ж. Ум. отъ кума.
Подивувати, -вую, -єш и подивуватися, -вуюся, -єшся, гл. Удивиться. Ніхто й не подивує. ХС. VII. 423. А ти, боярине, не подивуй, іди собі инчую пошлюбуй. Н. п. Подивувався Іван такій жадобі сестриній. Рудч. Ск. І. 136.
Похарчувати, -чую, -єш, гл. 1) Покормить нѣкоторое время (людей), постоловать. 2) Накормить. Тра похарчувати чоловіка, тра й скотині його щось дати їсти. О. 1862. VI. 97. Він їх файно приймив, похарчував. Гн. І. 81.
Хрупотява, -ви, ж. Хрустѣніе, трескъ. У саду хрупотява така, шо аж сад тріщить. Грин. II. 349.
Чуркало, -ла, с. = джерело. Шух. І. 111. 76.
Нас спонсорують: