Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

узяхарь
уїдатися
уїдище
уїдливий
уїдливість
уїдливо
уїдносталь
уїжджати
уїжно
уїзд
уїздити
уїздний
уїзжений
уїлий
уїсти
уїстися
уїхати
уймак
уймати
указ
указати
указник
указування
указувати
укакати
укакатися
укаляти
укалятися
укапати
укапувати
укарамшити
укарання
укарати
укачати
укачатися
укачувати
укачуватися
уквітувати
уквітчати
уквітчувати
уквітчуватися
укидання
укидати
укидатися
укий
укипати
укисати
укінчитися
укір
уклад
укладальник
укладати
укладатися
укладистий
укладка
укладник
укладувати
укладуватися
укландати
укландатися
укласти
уклеїти
укленяти
уклепати
уклепатися
уклеювати
уклеюватися
укликати
уклимляти
уклін
укліпитися
уклонити
уклоняти
уклонятися
уклопочаний
уклочитися
уклюнути
уклюнутися
уклякати
укметити
укмітити
укмітувати
укмічати
уковзати
уковзувати
укодокати
укоїти
укоїтися
уколисати
уколисувати
уколиця
уколо
уколоти
уколотися
уколошкати
уколупати
уколупити
уколупувати
уколядувати
уконатися
уконтентовувати
уконтентуватися
укопати
укопувати
укопуватися
укоренити
укоренити 2
укоренятися
укорити
укоріти
укорливий
укороновувати
укоротити
укорочати
укорпнути
укоряти
укосити
укоситися
укоснутися
укосом
Витіпувати, -пую, -єш, сов. в. витіпати, -паю, -єш, гл. Трепать, вытрепать, потрепать. Витіпуй добре прядіво. Харьк. у.
Віддихати, -хаю, -єш, сов. в. віддихати, -хаю, -єш и відітхнути, -ну, -неш, гл. 1) Переводить, перевести духъ, стать свободно дышать. Дише, дише, поки віддише. 2) Отдыхать, отдохнуть. Полягайте та віддиште трохи. Рудч. Ск. І. 92. Прийшов у ліс і ліг оддихати. Чуб. І. 5. Сіла одітхнути. Левиц. І. 39.
Жмі́нька, -ки, ж. Ум. отъ жменя
Зрятувати, -ту́ю, -єш, гл. Спасти. Зрятуй його! Греб. 341.
Обписати Cм. обписувати.
Плям! меж., выражающее звукъ при чавканіи губами.
Сподітися II, -дінуся, -нешся, гл. Дѣваться. Десь то я, мої милі браття, та й сподінуся. Сподінувся пан Свірговський у сирій могилі. АД. І. 160.
Трійник, -ка, м. Шлея съ тремя полосами (продольными и поперечными). Вас. 160.
Хвалитися, -люся, -лишся, гл. 1) Говорить, передавать, сообщать, разсказывать. Зайчик прибігав до їх та й хвалиться: ховайтеся, казала сестричка, бо він (кіт) прийде та й подушить нас. Рудч. Ск. І. 24. Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати. Рудч. Ск. 2) Хвастаться. М'ясом хвалиться, а воно й юшки не їли. Посл. Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині. Ном. № 9460. 3) Угрожать, обѣщать. Грин. ІІІ. 249. Ой чи била, чи не била — хвалилася бити. Мет. 117. Хвалиться знести всю шляхту гі панство. К. ЦН. 256.
Нас спонсорують: