Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Гоне́ць, -нця́, м. 1) = Гінець. 2) Раст. Sebum acre L.
Нагу́л, -лу, м. 1) Жиръ у скота. 2) Приволье. Дід Семен як поживе ще у нагулі сторожем на хуторі, то помолодшає.
Около, -ла, с. Наружность, внѣшность. Порається коло хати. Роскрив її, оббив з окола і з середини. Стіни були не опоряжені; около було оббите дощем. Два хліви мазати, а окола ще скільки! Ум. окільце.
Плоскінка, -ки, ж. = плоскінь.
Побіяти, -я́ю, -єш, гл. = побити. Ой сталася пригодонька, побіяв муж жінку.
Поперетанцьовувати, -вуємо, -єте, гл. То-же, что и перетанцювати, но во множествѣ.
Смалець, -льцю, м. Стопленный птичій жиръ, стопленное свиное сало.
Спасениця, -ці, ж.
1) Спасающая свою душу.
2) Говѣльщица.
Столик, -ка, м. Ум. отъ стіл.
