Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тулук
тулумбас
тулун
тулуча
тульпан
тульпановий
тулюпан
тулятися
тума
туман
туманити
туманитися
туманіти
туманний
туманочок
тупа
тупак
тупало
тупання
тупати
тупець
тупий
тупик
тупити
тупиця
тупі
тупій
тупіньки
тупісінький
тупісінько
тупісічкий
тупісічко
тупість
тупіти
тупішати
тупіяка
тупкати
тупкувати
тупнути
тупо
туподумство
тупоносий
тупонути
тупорилий
тупотання
тупотати
тупотіння
тупотіти
тупотня
тупотнява
тупоходий
туптати
туп-туп
тупу-тупу
тупцювання
тупцювати
тупцюватися
тупцяння
тупцяти
тур
туралий
турати
туратися
турба
турбанина
турбація
турбиль
турбота
турбування
турбувати
турбуватися
турбук
турготіти
тургун
туренка
турецький
туреччина
турити
туритися
туриця
турище
турів
туркавка
туркавчин
туркало
туркання
туркати
туркатий
туркененька
туркенин
туркениця
туркенька
туркеня
турків
туркіт
турко
туркот
туркотання
туркотати
туркотів
туркотіння
туркотіти
туркут
турлити
турлук
турлучний
турляти
турма 1
турма 2
турмак
турмонька
турнаш
турнути
турня
турок
туром
туронько
туроса
турпан
турський
Вертунець, -нця, м. Летучая мышь? (Вночі) одні тільки вертунці часом літали перед його очима. Мир. ХРВ. 306.
Ду́ча, -чі, ж. = дучайка. Мик. 481.
Крижалка, -ки, ж. Цѣлый кочень въ квашеной капустѣ. Kolb. І. 51.
Переколоти, -ся. Cм. переколювати, -ся.  
Підплисти, -пливу, -ве́ш, гл. = підпливти.
Повідкушувати, -шую, -єш, гл. Откусить (во множествѣ).
Понаїздити, -димо, -дите, гл. Наѣхать (о многихъ), съѣхаться. Понаїздили до князя гості. Стор. МПр. 68.
Поспішно нар. Поспѣшно. КС. 1882. ХП. 514. Ідуть, щоб побідить поспішно, або щоб трупом полягти. Котл. Ен. Ум. лоспішне́нько.
Слання, -ня́ Приготовленіе постели, постилка.
Хворма, -ми, ж. Форма.
Нас спонсорують: