Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

турко

Турко, -ка, м. Названіе вола съ рогами, расходящимися съ основанія, а со средины загнутыми внутрь такъ, что концы ихъ почти сходятся. КС. 1898. VII. 45.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРКО"
Довгоши́й, -шия, м. Съ длинной шеей.
Догарцюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. Допрыгаться, доскакаться. А що, догарцювався, що й ногу вибив! Харьк. у.
Заті́яти Cм. затівати.
Омильний, -а, -е. Ошибочный.
Палання, -ня, с. Пыланіе. На вдержу в серці полум'я-палання. К. МБ. XI. 146.
Перечикати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. перерѣзать.
Погроза, -зи, ж. Угроза. Він погрози не страхався. Млак. 99. Ум. погрозна.
Попович, -ча, м. Поповичъ, сынъ попа.
Середу предл. Посреди. Возложили середу двора огонь. Кв.
Стодола, -ли, стодоля, -лі, ж. = клуня. Чуб. V. 333. III. 230. А вже ж твоя пшениченька в стодолі. Н. п.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУРКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.