Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

туманити

Туманити, -ню́, -ниш, гл. Дурачить, морочить. Хто його там думав свататись; так тільки туманив людей. Левиц. Пов. 44. Людей туманити. МВ. (О. 1862. III. 37). І не зводив з ума, не туманив дочку молодую. К. МБ. XII. 278.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 294.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУМАНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУМАНИТИ"
Десбі́чний, -а, -е. Направо лежащій. Желех.
За́бережень, -жня, м. Ледъ возлѣ берега. Річка ще не замерзла, а забережні вже є. Міусск. окр.
Закріпи́ти, -ся. Cм. закріпляти, -ся.
Кожан, -на, м. = кажан.
Луга́рик, -ка, м. Ум. отъ лугарь.
Нави́снути Cм. нависати.
Нестелепа, -пи, об. Неповоротливый, непроворный человѣкъ. Ном. № 13950 и 13951. Така вже вдалась нестелепа, роззява. Г. Барв. 365.
Пайматка, -ки, ж. = пані-матка.
Привабний, -а, -е. Привлекательный. Желех.
Ухідчини, -чин, ж. Пирушка на новосельи, новоселье.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУМАНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.