Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тринчик
тринькало
тринькання
тринькати
трипутень
трипутник
трип'ять
трирішній
трисв'ятий
триста
триття
триумф
триумфальний
триумфувати
трихи
трицалівка
тричи
тришия
трібний
трібувати
трівати
трівога
трівожити
трівожитися
трівок
трійка
трійло
трійник
трійця
трійчак
трійчичка
трін
тріні
тріп I
тріп II
тріпанина
тріпання
тріпати
тріпатися
тріпнути
тріпнутися
тріпотати
тріпотатися
тріпотіти
тріпу
трісі
тріска
тріскання
тріскати
тріскатися
тріскач
тріскотати
тріскучий
тріснути
трісочка
трісочок
трістя
трісчина
трісь
тріфолія
трішки
тріщ
тріщання
тріщати
тріщуватий
тріщук
тровити
тровлюк
трогати
троє
троєзілля
троєм
троєнка
троєчко
троєшки
трої
троїстий
троїти
троїти 2
троїтися
троїцький
тройзіл
тройзілля
тройко
тройник
тройнити
тройноголов'як
тройняг
тройнячок
тройця
тройчак
тройчаки
тройчастий
тройчатий
тройчатка
тройчистий
трок
трон
трона
троп
тропа
тропак
тропарь
тропати
тропити
тропка
тропник
тропок
тропота
троск
троска
троскання
троскати
троскатися
троскіт
троскотання
троскотати
троскотіти
тросник
тросок
Випікатися, -каюся, -єшся, сов. в. випектися, -чуся, -чешся, гл. 1) Выпекаться, выпечься. І хліб у печі випікається, і Василь під вікном озивається. Н. п. 2) Выжигаться, выжечься.
Зава́лий, -а, -е. Неповоротливый, увалень. Мнж. 180.
Засма́гнути, -ну, -неш, гл. Загорѣть. Засмаг так. Г. Барв. 209.
Збі́рничок, -чка, м. Ум. отъ збі́рник.
Метну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ метатися. Броситься, устремиться. Метнулась я та двері всі попричиняла. МВ. (О. 1862. III. 56). До ляса мов ляхи метнулись. Котл. Ен. Бог не попустив великого гріха, так ви метнулись тоді старого чоловіка обіжати. МВ. І. 134.
Опруг, -га, м. 1) Кругъ. Шух. І. 278. 2) = упруг. З ранку до снідання опруг, до обід другий, до полудня третій, до вечора — четвертий. Конст. у.
Пелеханка, -ки, ж. Неряха, неряшливая женщина. Угор.
Понагачувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и нагатити, но во множествѣ.
Самозанедбання, -ня, с. Самоотреченіе. К. (Желех.).
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина. Сам. 129. 2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Ном. № 634. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. КС. 1882. XII. 625. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Мкр. Г. 25. Ум. шпарка, шпарочка.
Нас спонсорують: