Ве́ргнути, -ся. Cм. Вергати, -ся.
Запа́ла, -ли, ж. Поношеніе, позоръ. Нігде о кобітах з позору не судіте, пам'ятайте, що ви їх діти. Бо очерниш маму, жінку і дитину і не здоймиш запали з них до згину.
За́сік, -ка, м. засі́ка, -ки, ж. Закромъ. Він узяв, роскрив один засік. Засіли в законах, як миші въ засіці. К. Гр. К. XXX. Подивився він у своїм обийсті, — аж у нього все жито в засіках. Ум. засічок, засічка. Прийшли в будчину, подивились у засічку, аж там та пляшка, що вкрадено.
Мо́зу́лька, -ки, ж. 1) Ум. отъ мо́зуля. 2) Возвышеніе, оставшееся на мѣстѣ срѣзаннаго сучка дерева. На стеблі мозульки, де були сучки.
Олці, -ців, м. мн. Вмѣсто: вовки. Употреблено въ думѣ (какъ подражаніе ц.-славянскому): Олці-сірохманці з великих степів набігали.
Павич, -ча, м.
1) Павлинъ-самецъ. Ручку з ручкою зчепивши, мов павич і пава, йшли із церкви молодії, роду честь і слава.
2) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ.
Позволяти, -ля́ю, -єш, сов. в. позволити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить. Я люблю дівчину та й мислю її взяти; не позволяють вороженьки, ще й рідная мати.
Помотлятися, -ля́юся, -єшся, гл.
1) Помотаться, поболтаться.
2) Послоняться.
Тиран, -на, м. Тиранъ. Повсюдно жертва стогне від тирана.
Хирний, -а, -е. 1) Болѣзненный, безсильный. Чоловік хирний. Та там дівча замліле, більш хирне, ніж здорове. До твоїх ніг мої руки хирні простягаю. 2) Ничтожный, плохой, скверный. Мовчи, хирний! Десь вража мати підкусила, щоб хирний тут ти не сидів. Ляж, хирний, та й мовчи, а з паном не рівняйсь!
