Дзвонарі́вна, -ни, ж. Дочь звонаря.
До́ня, -ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Ум. до́нька, до́ненька, до́нечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Доненько моя, рідная моя! Там тобі.... добре буде, як тій донечці у матінки.
Заскі́млити, -лю, -лиш, гл. Заскиглити. Заскімле по собачий.
Казатель, -ля, м. Ораторъ, витія.
Когутик, -ка, м. Ум. отъ ко́гут. 1) Ой морозе, морозоньку, добрий чоловіче! Зморозь того когутика, нехай не кукуріче. 2) Самый верхній конецъ смереки. 3) Узелъ на перевязи снопа. 4) Курокъ ружья. 5) Порода продолговатыхъ кислыхъ яблокъ. 6) Раст. Convallaria bifolia.
Купувати, -пую, -єш, сов. в. купити, -плю́, -пиш, гл. 1) Покупать, купить. У наряді доброго коня купувала. Люде знають гірку долю, не йдуть купувати, та й не хочуть купувати, не хочуть питати. І хліба ні за ща купити. купувати молоду. Въ свадебномъ обрядѣ давать угощеніе и деньги братьямъ невѣсты и ихъ товарищамъ, которые будто-бы продаютъ послѣднюю. 2) Брать землю въ аренду. Чи не можна б на цей год купить де небудь землю на овес?
Латка, -ки, ж.
1) Ум. отъ лата.
2) Дѣтская игра, въ которой играющій бьетъ ладонью по спинѣ сосѣда и убѣгаетъ, а ударенный долженъ кому-либо передать ударъ (латку).
Подзеленькати, -каю, -єш, гл. Позвякать, позвенѣть; позвонить.
Тряскати, -каю, -єш, гл. Хлопать. Аби Біг ласкав, а батіг тряскав.
Чотирнадцять, -ти и -тьох числ. Четырнадцать.
