Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тіпчина
тіснак
тісний 2
тісник
тіснина
тіснити
тіснитися
тіснісінький
тіснісінько
тіснісічкий
тіснісічко
тісніський
тіснісько
тіснішати
тісно
тіснота
тіснуватий
тіснувато
тіснява
тістенько
тісто
тітка
тітоньчин
тіточка
тіточчин
тітунин
тітуньця
тітуня
тітусенька
тітусин
тітуся
тітчин
тіха
тічити
тічка
тічки
тічня
тічок
тішити
тішитися
ткаля
тканина
тканиця
тканка
ткання
ткати
ткаха
ткацтво
ткацький
ткач
ткаченко
ткачик
ткачиха
ткачишин
ткачів
ткачівна
ткачка
ткачування
ткачувати
ткачук
ткнути
ткнутися
тлити
тлінний
тління
тлінь
тліти
тло
тломити
тлумок
тлунок
тлуса
тля
тма
тмастий
тмин
тминник
тмити
тмосивий
тмяний
тмяно
тнути
то
тобівка
тобілка
товар
товарина
товариство
товариський
товариш
товаришити
товаришитися
товаришів
товаришка
товаришник
товаришування
товаришувати
товарчий
товаря
товаряка
товарячий
товба
товди
товк I
товк! II
товкальня
товкання
товкати
товкач
товкачечка
товкачик
товкачів
товкачка
товкиць!
товкмачити
товкодубня
товконути
товкти
товктися
товкування
Відкрутити, -ся. Cм. відкручувати, -ся.
В'юрок, -рка, м. = юрок. Чуб. VII. 409.
Да́леч, -чі, ж. Даль. Він любив у той час довго, довго дивитись на чорний чорніговський бір, на сизу далеч, неначе там записана була його доля. Левиц. Пов. 331.
Завідьмува́ти, -му́ю, -єш, гл. Околдовать. Дочку завідьмувала якась ледащиця.
Зви́чме нар. = звичайно 3. Звичме, московська напасть. Ном. № 847.
Нічниця, -ці, ж. 1) Родъ большой удочки, которая ставится на ночь. Вх. Зн. 41. 2) Одинъ изъ злыхъ духовъ (по вѣрованіямъ гуцуловъ). Шух. I. 43. 3) мн. Безсонница. Нічниці напали, та казав би ніч, дві, а то ось тиждень вже затого буде.
Облуплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. облупитися, -плюся, -пишся, гл. Обдираться, ободраться, облупиться, обвалиться. Хати не обмаже: облупиться, обсиплеться. Г. Барв. 224.
Умивальний, -а, -е. Умывальный. Моя вмивальна чаша. К. Псал. 137.
Шкулкий, шкулький, -а, -е. 1) Донимающій. Я ж думала, до що нагайка не шкулка, де ударить, то розсядеться й шкурка. Н. п. Шкулкий вітер. Конст. у. 2) Чувствительный. Шкулке місце.
Шрубок, -бка, м. Ум. отъ шруб.
Нас спонсорують: