Відпірати Ii, -раю, -єш, сов. в. відперти, відіпру, -преш, гл. 1) Отпирать, отпереть. Скрипливії ворітечка, не можу відперти. 2) Отражать, отразить, дать отпоръ, отогнать. Смерти не відперти. Насилу відперли його. 3) Относить, отнести (тяжелое что либо).
Вусельниця, -ці, ж. = гусениця.
Горідчик, -ка, м. Ум. отъ город.
Забра́ти, -ся. Cм. забірати, -ся.
Лепешни́к и лепешняк, -ка́, м. Раст. Scirpus sylvaticus. Cм. лепеха 2.
Муштро́вий, -а, -е. Имѣющій военную выправку. Загне голову, як муштровий кінь.
Обжинки, -ків, м. мн. Окончаніе жатвы и празднество по этому случаю. Ум. обжи́ночки. Ой чий же то челядин обжиночки нарядив?
Притуга, -ги, ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Такі легкодухи, що в радощах та роскошах нема над їх, а в притузі вони як трава полягають.
Проводити, -джу, -диш, сов. в. провести, -веду́, -деш, гл. Проводить, провожать, провести. Котилася зірка з неба та впала додолу: ой хто мене молодую проведе додому? Проводь, проводь, козаченьку, проводь, не барися.
Сутий, -а, -е. 1) Сущій, настоящій. 2) Обильный? Дала коню вівса, сіна, а милому меду, вина, і сутую вечероньку. Спорядили обід сутий.
