Глибокий, -а, -е. Глубокій. Долина глибока. Маю на собі дев'ять ран — рубані широкі, а чотирі — стреляні глибокі. Шукай собі або глибокої води, або високої гиллі. Кайдани повелів кувать, глибокі тюрми мурувать. Що за дивні його твори, за глибокі його гадки! Сравн. степ. глибший. Ум. глибоченький.
Гонта́рь, -ря́, м. Кровельщикъ, покрывающій крыши гонтомъ.
Знегода, -ди, ж. = знегіддя.
Картопляний, -а, -е. Картофельный.
Кушка, -ки, ж. 1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ вухо, которое затыкается за поясъ косца. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. 2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ). А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака).
Похожалий, -а, -е. О человѣкѣ: непосидящій; о вещи: переходящій изъ рукъ въ руки.
Роскублитися, -блюся, -лишся, гл.
1) Устроить большое гнѣздо, занять гнѣздомъ много мѣста.
2) Родить много дѣтей. Моя Мотронка як роскублиться замужем, дак і в дворі дітвора не потовпиться.
Срібнолукий, -а, -е. Съ серебрянымъ лукомъ (эпитетъ бога Аполлона). Сонце являється.... в пишному образі молодої парубочої краси срібнолукого Аполлона.
Стовбула нар. Стремглавъ, внизъ головой. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Стовбула перекидатись.
Утятина, -ни, ж. Утиное мясо. Ум. у́тятинка.
