Арго́нія, арґо́нія, -нії, ж. = Жоржи́на.
Дак сз. 1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» 2) То, такъ. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема́, дак нема́. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема.
Кукуліжка, -ки, ж. = кукули́чка. Сивая кукуліжка, що на лісі кує.
Наспак нар. = навспак. Наспатися, силюся, спится, гл. Наспаться.
Персть, -ти, ж. Земля. Віл гребе і сам на себе персть мече. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора безрідного ховали.
Плітуха, -хи, ж. Раст. Convolvulus sepium L.
Повкручувати, -чую, -єш, гл. Ввинтить (во множествѣ).
Припасти 2 Cм. припасати.
Спитувати, -тую, -єш, гл. Пробовать, испытывать. Нехай дурнями броди спитують.
Шамшити, -шу́, -ши́ш, гл. Шуршать. Спідниця аж шамшить. На їй усе аж шамшить.
