Нако́їти, -ко́ю, -їш, гл. Надѣлать, натворить (преимущественно чего-либо дурного).
Насмішкуватий, -а, -е. Насмѣшливый.
Оврашок, -шка, м. Ум. отъ оврах.
Ойойкати, -каю, -єш, гл. = ойкати. Ойойкай мов той жид у синагозі.
Патичок, -чка, м. Ум. отъ патик.
Пожартувати, -ту́ю, -єш, гл. Пошутить. До всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує. Ой ти, мужиче-невірниченьку, да не віриш моєму білому личеньку, що не вільно стати, пожартувати, молодого жовніра поцілувати. З панянками пожартуєм.
Порозорювати, -рюю, -єш, гл. Распахать (во множествѣ).
Сварити, -рю́, -риш, гл.
1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Не свари на мене.
2) Ссорить.
Стар, -ра, -ре = старий. Стар як котюга, а бреше як щеня.
Титаренко, -ка, м. Сынъ церковнаго старосты.
