Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Веслувати, -лую, -єш, гл. Грести весломъ. Був човен серед моря, а він один на землі і бачив, як вони силкувались, веслуючи.
Виковуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. викуватися, -куюся, -єшся, гл. Выковываться, выковаться.
Наванта́жений, -а, -е. Нагруженный. Фура навантажена бочками з дьогтьом.
Полапки нар. Ощупью. Поночі, так я полапки вибірала. Удень вони як серед ночі ходять, і полапки гмукають о полудні.
Померклий, -а, -е. Померкшій, угасшій. Померклим поглядом вона обвела кругом хату. Вірний огирь ледві дише, зна, що згинути пора, і померклими очима на вояку позира. Померк(ну)ти, кну, неш, гл. Померкнуть. Золото так і померкне. Білки під лоб — і світ померк.
Попереплітати, -та́ю, -єш, гл. Переплесть (во множествѣ).
Прічка, -ки, ж. Невѣста, милая. Прощай, же ти, стара нене, та й ти, любая прічко!
Псування, -ня, с. Порча.
Ропутіти, -чу́, -ти́ш, гл. = ропотіти. Люде ропутять на зборщика, що гроші вкрав.
