Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Горихвіст, -хвоста́, м. Птица. Lusciola phaenicurus (и tithys).
Засмоли́ти Cм. засмолювати.
Крулевщизна, -ни, ж. Жалованное отъ короля имѣніе.
Перелюбний, -а, -е. Прелюбодѣйный, блудный. Перелюбна любов. О ви, перелюбне і людожерне плем'я.
Понадсипати, -па́ю, -єш, гл. Надсыпать (во множествѣ). Мабуть понадсипаю потроху пір'я з подушок, а то мати такі тугі понасипали.
Проїстливий, -а, -е. = проїсний. Така дитина проїстлива, що чисто ніяк її не нагодуєш.
Прослебізувати, -зу́ю, -єш, гл.
1) Прочесть по складамъ.
2) Проговорить или прочитать вяло.
Ростобирючоватий, -а, -е. Растрепанный, торчащій въ разныя стороны. Cм. ростопирювачуватий.
Ручити, -чу, -чиш, гл. = ручитися. Я за його ручу.
