Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

челюсти
челюстники
челяда
челядин
челядина
челядинець
челядинка
челядинонька
челядинський
челядка
челядний
челядник
челядникувати
челядницький
челядниця
челядно
челядонька
челядський
челядь
чембор
чемер
чемера
чемерис
чемериця
чемерівка
чемерка
чемерчина
чемесити
чемір
чемліт
чемний
чемність
чемно
чемсати
чемчикувати
ченець
ченцювати
ченчик
ченчух
ченш
ченшовий
чень
чепа
чепак
чепарити
чепаритися
чепати
чепачок
чепелик
чепелина
чепель
чепельгати
чепеля
чепеляти
чепера
чеперуха
чепець
чепиргач
чепіга
чепілик
чепіль
чепірнатий
чепія
чепкий
чепко
чеплія
чепляти
чеплятися
чепрага
чепуляти
чепуристий
чепурити
чепуритися
чепурість
чепурка
чепуркуватий
чепурний
чепурніти
чепурно
чепурун
чепуруха
чепчик
черв
черва
червак
черваковий
черваковитий
червачок
червений
червениця
червеніти
червенобочка
червенодупец
червень
червеняк
червець
червивий
червивіти
червити
червиця
червишник
червінець
червінка
червінь I
червінь II
червінька
червіньковий
червіти
черво
червонастий
червоний
червонити
червоність
червоніти
червоно
червонобокий
червоноверхий
червоновидий
червоногрудий
червоножовтий
Биґарь, -ря, м. = беґар. Угор.
Бойкий, -а, -е. Хорошій. Чуб. VII. 574. Славяносерб. у. Їж кашку, — вона бойка. Зміев. у. Бойка дівчина. Зміев. у.
Відвідати, -ся. Cм. відвідувати, -ся.
Кожа, -жі, ж. Кожа. Вловіть ту щуку та потіль бить, покіль та щучина кожа облізе. Рудч. Ск. II. 53.
Начахолити, -лю, -лиш, гл. Нарубить (хворосту). Вх. Зн. 40.
Несправний, -а, -е. Неаккуратный, неисправный.
Одітний, -а, -е. = одіжний 2. У сім селі дівки горді, а у другім голі, а у місті та й одітні, але бо голодні. Гол. II. 299.
Погань, -ні, ж. 1) Гадость, дрянь, скверность. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. ЗОЮР. II. 30. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить. Греб. 390. 2) соб. Язычники. Гн. І. 187.
Прикоріти, -рію, -єш, гл. Засохнуть въ видѣ коры. Не обмила зараз, а тепер прикоріло, що й не оддереш і не обскребеш. Черниг. у. От як каша прикоріла — і не оддереш. Черниг. у.
Улазити, -жу, -зиш, сов. в. улізти, -зу, -зеш, гл. 1) Влѣзать, влѣзть, пролѣзать, пролѣзть въ средину чего. Влізла баба в нерет, — ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. У чужу душу не влізеш. Ном. № 6138. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Посл. 2) Входить, войти. Уліз у воду. Ученики улізли зараз у човен. Єв. І. XXI. 3. 3) Помѣщаться, помѣститься. В один мішок не влізе. Харьк. у.
Нас спонсорують: