Города́рь, -ря́, м. Начальникъ города? «Та рушай, вісько, під Бендер місто!» Вісько рушає, з гармат стріляє, аж чотирі печі розсипається, татарський городарь іздрігається, міщане ходя, радоньку радя. Вѣроятнѣе, однако, что слово городарь, которое нигдѣ нп разу болѣе намъ не встрѣчалось, является просто передѣлкой какого то другого слова, подобнаго но своей формѣ, но съ забытымъ уже значеніемъ.
Зві́сен, -сна, -не, звісний, -а, -е. 1) Извѣстный. Звісна тобі печаль моя. Грицько звісний п'яниця. 2) ти зві́сен. Ты знаешь, тебѣ извѣстно. Ти звісен, — між курми суддею я була.
Кімня́хъ, -ха, м. = Кім'я́х.
Плениця, -ці, ж.
1) Надвое распиленный стволъ строевого дерева.
2) = планиця.
3) Заключеніе? Знайшов тя у темниці, сказав єси: « Устань, Петре, й ступай з плениці».
Побратимко, -ка, м. Ум. отъ побратим.
Прорік, -ро́ка, м. Пророкъ. Нещасний рік, як умре прорік. що рік, то й прорік. Что годъ, то дитя ражда»ется.
Свайба, свальба, -би, ж. Свадьба = весілля. Бісова свайба: бачиш які чорні тучі? — Видно біс жениться.
Теслик, -ка, м. Ум. отъ тесля.
Умолити, -лю́, -лиш, гл. Умолить. Оглянься, Господи, доколі твого гніву? Доколі не даси рабам тебе вмолити?
Уморитися, -рюся, -ришся, гл. Устать, утомиться.
