Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Доскріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. доскребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Доскребывать, доскресть, доскабливать, доскоблить.
Запеча́лля, -ля, с. Печаль. Батько бив, батько бив, нагай увірвався, а я низом, попід хмизом в зілля заховався; батько йде, батько йде, на грудку споткнувся, а я з жалля, з запечалля з батька усміхнувся.
Комора, -ри и комо́ря, -рі, ж. 1) Амбаръ, кладовая. Виніс із комори казан. ...Заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Служить также для ночевки взрослой дочери или женатому сыну. Ти в коморі, я на дворі, — вийди, серце, злічим зорі. 2) Лавка. Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. 3) Таможня. 4) Cм. ритки. Ум. комірка, коміронька, комірочка. Ой в мене коморонька новая, в тій коморонці постілонька тісовая. Да мати гуляти да не пускала, да й у комірочку да й зачиняла. Крамарю, крамарочку, одчиняй комірочку та сип перець та канаперець.
Кришка, -ки, ж.
1) Ум. отъ криха. Кришка на світі чоловіка тримає.
2) Крышка, — напр., на трубкѣ, но не въ сундукѣ, гробѣ и пр.
Кукуліжка, -ки, ж. = кукули́чка. Сивая кукуліжка, що на лісі кує.
Перелітувати I, -тую, -єш, гл. = перелітати.
Спотворювати, -рюю, -єш, сов. в. спотво́рити, -рю, -риш, гл.
1) Уродовать, изуродовать, исказить, обезобразить. Лихо не вморить, так спотворить.
2) Портить, испортить, избаловать. Такий хлопець натуристий. Чи ми його так малим спотворили? А тепер, як чого схотів, так щоб було!
Удерти, -ся. Cм. удирати, -ся. Удесяте, нар. Въ десятый разъ.
Хуста, -ти, ж.
1) Платокъ. Великої треба хусти, щоб зав'язать людім усти. Шовкова хуста.
2) мн. хуста, хусти. Бѣлье. Хуста поперем, — як три дні панщини відбудем (важко). За лісом, за пралісом білії хуста висять.
