Батьківщина, -ни, ж.
1) Наслѣдство отъ отца. Попропивав усю батьківщину. нам батьківщини не ділити. Намъ не изъ-за чего ссориться.
2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ. Гине слава, батьківщина.
Белькот, -ту, м. Болтовня, лепетъ.
Випинати, -на́ю, -єш, сов. в. випнути и вип'ясти, -пну, -неш, гл.
1) Выставлять, выставить впередъ, выпячивать, выпятить.
2) Выпучивать, выпучить. Кобза як не випинав баньки.... однак не розгледів. Вип'яв очі — неначе ті баньки.
Випнути, -ся. Cм. випинати, -ся.
Відмовлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відмовитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Отказываться, отказаться, отговариваться, отговориться. Було мати кажуть: давай я тебе росчешу. Так я вже відмовляюсь, відмовляюсь: скубуть бо дуже. Одмовлялась я обмовлялась, та й мусила послухатись. 2) Оканчивать, окончить говорить. Ручки ж мої білесенькі одробилися, очі ж мої каресенькі обдивилися, уста ж мої сахарнії одмовилися.
Відстрахати, -хаю, -єш, гл. Отпугнуть, отогнать страхомъ. Робусинський думав відстрахати, глянув з погордою і гукнув: «Зась, свинота!»
Звірюва́ння, -ня, с. Звѣрскіе поступки. К. Краш. 17.
Маня́чити, -чу, -чиш, гл. = маячити. Далеко над Россю манячив якийсь магазин з червоної цегли. Образ за образом манячать, минаються, десь зникають.
Подзвонювати, -нюю, -єш, гл. Звонить. Ми, Правдичі, усі з давнезних давен подзвонюєм у предківську одвагу.
Угрущати, -ща́ю, -єш, гл. Уговаривать внушительно, даже съ угрозой. Я її не бив, а так було все угрущаю. Стали ви мене вгрущити, щоб не сумував. І хазяйка, і хазяїн угрущають і Богом, і лозиною.
