Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

чарупина
чарупка
чарчина
чаряпкатися
час
часина
часловець
часний
часник
часниковий
часовий
часок
часом
часопис
часочок
частий
частина
частити
частиця
частка
часто
частокіл
частоколистий
частом
частонить
часточка
частування
частувати
частуватися
частуха
часть
частюка
часувати
часунка
чата
чатина
чатівник
чатівницький
чатки
чатовий
чатовник
чатовницький
чатування
чатувати
чах!
чахати
чахлик
чахниця
чахнути
чаховина
чахонька
чахоня
чахрувати
чаша
чашечка
чашина
чашка
чашовина
чвак
чвакати
чвалай
чвалати
чвалем
чванитися
чваніння
чванливий
чванливо
чванство
чвань
чванька
чванько
чваньковитий
чвара
чварахнути
чваркати
чварснути
чваруватий
чвати
чвертівка
чвертка
чвертувати
чвертуха
чверть
чверщок
чвир
чвирк
чвиркати
чвиря
чвіртка
чвохнути
чвохтіти
чв'якати
чв'яхкотіти
чеберхнути
чеберчати
чеберячка
чебрець
чебрик
чебриця
чебчик
чеверниця
чеверногий
чевріти
чев'ядіти
чезнути
чей
чек
чекання
чекарь
чекати
чекіт
чекман
чекмінь
чекотати
чекуша
челенко
челепати
челестник
челлений
чельний
Биґарь, -ря, м. = беґар. Угор.
Бойкий, -а, -е. Хорошій. Чуб. VII. 574. Славяносерб. у. Їж кашку, — вона бойка. Зміев. у. Бойка дівчина. Зміев. у.
Відвідати, -ся. Cм. відвідувати, -ся.
Кожа, -жі, ж. Кожа. Вловіть ту щуку та потіль бить, покіль та щучина кожа облізе. Рудч. Ск. II. 53.
Начахолити, -лю, -лиш, гл. Нарубить (хворосту). Вх. Зн. 40.
Несправний, -а, -е. Неаккуратный, неисправный.
Одітний, -а, -е. = одіжний 2. У сім селі дівки горді, а у другім голі, а у місті та й одітні, але бо голодні. Гол. II. 299.
Погань, -ні, ж. 1) Гадость, дрянь, скверность. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. ЗОЮР. II. 30. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить. Греб. 390. 2) соб. Язычники. Гн. І. 187.
Прикоріти, -рію, -єш, гл. Засохнуть въ видѣ коры. Не обмила зараз, а тепер прикоріло, що й не оддереш і не обскребеш. Черниг. у. От як каша прикоріла — і не оддереш. Черниг. у.
Улазити, -жу, -зиш, сов. в. улізти, -зу, -зеш, гл. 1) Влѣзать, влѣзть, пролѣзать, пролѣзть въ средину чего. Влізла баба в нерет, — ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. У чужу душу не влізеш. Ном. № 6138. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Посл. 2) Входить, войти. Уліз у воду. Ученики улізли зараз у човен. Єв. І. XXI. 3. 3) Помѣщаться, помѣститься. В один мішок не влізе. Харьк. у.
Нас спонсорують: