Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

читати
читач
читець
чич
чичва
чичекати
чичерчик
чичирк
чичиркнути
чичка
чичмаря
чичморіти
чишка
чівка
чілка
чільний
чільце
чімируха
чімка
чімкати
чімхати
чіп I
чіп II
чіпа
чіпати
чіпатися
чіпець
чіпє
чіпкий
чіпко
чіпляти
чіплятися
чіпнарь
чіпок
чіпочок
чіпчик
чірєний
чірівний
чірхавий
чірхатися
чістрити
чіт
чітуватися
чітура
чіхратий
чіхратися
чічечка
чічка
чічкатий
чічник
чїрка
чкатися
чке-чке-чкоу!
чколити
чкурити
чкурнути
чля
чмакати
чмалений
чмана
чманіти
чмара
чмелений
чмелик
чмель
чмига
чмирь
чмих I
чмих II
чмихання
чмихати
чмихнути
чміль
чмовх
чмовхальниця
чмовхати
чмовхачка
чмок
чмола
чморкати
чморкнути
чмурь
чмут
чмутник
чмутовитий
чмутовиха
чмутувати
чо
чобан
чобаник
чобіт
чобіток
чоботаренко
чоботариха
чоботарь
чоботець
чоботина
чоботище
чоботонько
чоботоробець
чоботя
човг
човгання
човгати
човгатися
човен
човенце
човник
човниченько
човничок
човно
човновий
човпти
човптися
чого
чогокати
чогось
чок
чокалка
чоко
Гідність, -ности, ж. Достоинство. Желех.
Доко́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. докопа́тися, -па́юся, -єшся, гл. Докапываться, докопаться. Силою води не докопаєшся. Ном. № 1088.
Дря́гнути, -ну, -неш, гл. Просыхать, высыхать. Угор.
Знахожати, -жа́ю, -єш, гл. = знаходити. Стали тії сини до розуму дохожати, стали собі молоді подружжя знахожати. Мет. 347.
Міща́, -щати, с. Мѣшочекъ.
Наука, -ки, ж. 1) Наука. Люде, освічені наукою. К. ХП. 134. Згинула наука, впала просвіта, зоставшись тільки в схоластичних латинських духовних школах. Універсітетська наука була тільки азбука європейської просвіти. Левиц. І. 259. 2) Ученіе. І в школу хлопця одвела до п'яного дяка в науку. Шевч. 3) Урокъ, поученіе, наставленіе. Оце тобі наука, не ходи в ліс без дрюка. Ном. № 7094.
Послуговувати, -вую, -єш, гл. Служить, услуживать, прислуживать. Теща Симонова послуговувала їм. Єв. Л. IV. 39.
Присмертний, -а, -е. Умирающій. О. 1862. IX. 27. На панщину не пішов: «в мене жінка присмертна», — одпрохався тим. МВ. (О. 1862. І. 84).
Разувати, -зу́ю, -єш, гл. Ѣсть одинъ разъ въ день. Таращ. Кіев. уу. В суботу сі не вмиваю, в неґілю разую. Kolb. II. 125.
Розщипати Cм. розщипувати.
Нас спонсорують: