Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

чолак
чолатий
чолко
чолкувати
чоло
чоловий
чоловік
чоловіколюбець
чоловіколюбство
чоловіцький
чоловіченько
чоловічество
чоловічий
чоловічина
чоловічок
чолов'яга
чоломкання
чоломкатися
чолопок
чолпа
чом
чомусь
чомхати
чоник
чонок
чоп
чопатий
чопень
чопець
чопити
чопове
чоповий
чопок
чопочок
чорен
чорна
чорненечкий
чорний
чорнити
чорниця
чорниш
чорнісінький
чорнісінько
чорність
чорніти
чорно
чорнобил
чорнобильник
чорнобіл
чорнобілий
чорнобрив
чорнобривець
чорнобривка
чорнобров
чорноволосий
чорноволотка
чорноголовець
чорноголовий
чорноголовка
чорногривий
чорногрудка
чорногуз
чорноземля
чорноземний
чорнозілля
чорноклен
чорнокленовий
чорнокленок
чорноклина
чорнокнижник
чорнокнижництво
чорнокнижній
чорнокорінь
чорнокосий
чорнокрилець
чорнокрилий
чорнолоз
чорноморець
чорноморка
чорноморський
чорноокий
чорнопірка
чорноризка
чорнороб
чорноротий
чорноталь
чорнотроп
чорноус
чорноусий
чорнохлібний
чорнуха
чорнушка
чорнюха
чорнява
чорнявий
чорнявка
чороліс
чорпіта
чорт
чортаника
чортеня
чортик
чортисько
чортиха
чортиця
чортище
чортів
чортівня
чортіянів
чортовиння
чорток
чортокрап
чортополох
чортопхайка
чортя
чортяк
чортяка
чортяцтво
чортячий
чос
Биґарь, -ря, м. = беґар. Угор.
Бойкий, -а, -е. Хорошій. Чуб. VII. 574. Славяносерб. у. Їж кашку, — вона бойка. Зміев. у. Бойка дівчина. Зміев. у.
Відвідати, -ся. Cм. відвідувати, -ся.
Кожа, -жі, ж. Кожа. Вловіть ту щуку та потіль бить, покіль та щучина кожа облізе. Рудч. Ск. II. 53.
Начахолити, -лю, -лиш, гл. Нарубить (хворосту). Вх. Зн. 40.
Несправний, -а, -е. Неаккуратный, неисправный.
Одітний, -а, -е. = одіжний 2. У сім селі дівки горді, а у другім голі, а у місті та й одітні, але бо голодні. Гол. II. 299.
Погань, -ні, ж. 1) Гадость, дрянь, скверность. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. ЗОЮР. II. 30. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить. Греб. 390. 2) соб. Язычники. Гн. І. 187.
Прикоріти, -рію, -єш, гл. Засохнуть въ видѣ коры. Не обмила зараз, а тепер прикоріло, що й не оддереш і не обскребеш. Черниг. у. От як каша прикоріла — і не оддереш. Черниг. у.
Улазити, -жу, -зиш, сов. в. улізти, -зу, -зеш, гл. 1) Влѣзать, влѣзть, пролѣзать, пролѣзть въ средину чего. Влізла баба в нерет, — ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. У чужу душу не влізеш. Ном. № 6138. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Посл. 2) Входить, войти. Уліз у воду. Ученики улізли зараз у човен. Єв. І. XXI. 3. 3) Помѣщаться, помѣститься. В один мішок не влізе. Харьк. у.
Нас спонсорують: