Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

моторуха

Мотору́ха, -хи, ж. Живая, дѣятельная женщина, воструха. Конст. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 449.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОТОРУХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МОТОРУХА"
Гота́р, -ру, м. Межа, граница. Желех.
Гоца́к, -ка́, м. Особаго рода танецъ съ прыжками. Жижки од танців задрижали, вистрибувавши гоцака. Котл. Ен. I. 20. Москаль покинув глек да садить гоцака. Греб. 373.
Косичити, -чу, -чиш, гл. Украшать цвѣтами или зеленью. Желех.
Лихома́нник, -ку, м. Раст. Gentiana cruciata. ЗЮЗО. І. 124.
Неукий, -а, -е. 1) Необученный. 2) О лошади: необъѣзженный. Коничок неукий вирве мі ся з руки. Гол.
Острий, -а, -е. = гострий.
Підпилок, -лка, м. Напильникъ.
Понастроювати, етро́юю, -єш, гл. Настроить (во множествѣ).
Пхикання, -ня, с. Хныканье, всхлипываніе. Котл. Ен. IV. 61.
Теплісінько нар. Совсѣмъ тепло. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МОТОРУХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.