Викручувати, -чую, -єш, сов. в. викрутити, -чу, -тиш, гл.
1) Выкручивать, выкрутить, выжимать, выжать. Сорочка мокрісінька, — хоть викрути.
2) Вырывать, вырвать. А молода бондарочка тих жартів не знала, — праву ручку викрутила, та й по личку втяла.
3) — ногу. Свихнуть, вывихнуть.
Вичваритися, -рюся, -ришся, гл. Выздоровѣть, поправиться.
Натравка, -ки, ж. Полка въ кремневомъ ружьѣ.
Омиляти, -ля́ю, -єш, сов. омили́ти, -лю́, -лиш, гл. Вводить, ввести въ заблужденіе, обмануть. Чого плачеш, моя мила? Мене доля омилила.
Отати, -тану, -неш, гл. Ослабѣть, обезсилѣть. Як покоситься до півдня Хведь, то вже й отав-отав, ляха й спить до полудня.
Повідриватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Оторваться (во множествѣ). Повідривалися телята та й повтікали.
Проява, -ви, ж.
1) Происшествіе. Росказує, як то їй добре було ійти на базарь холодком, що бачила на місці.... і кого бачила, і з ким говорила, і яка проява лучалась.
2) об. Удивительный, странный человѣкъ. Хоча б ти шанував піч та лаву, та себе прояву. І ходить мій Охрім, неначе та проява. Ум. проявка. Въ сказкѣ: Жабка-проявка.
Спорзнитися, -нюся, -нишся, гл. Оскоромиться.
Худо II, нар. Плохо, худо. Ой як добре буде, то я й забарюся, а як худо буде, то й назад вернуся.
Чужий, -а, -е. Чужой. Зайшов аж у чужу землю. Чужої дитини не май за свою. Чужа сторона. Чужбина. На чужій стороні кланяйся й вороні. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Ум. чуже́нький, чуже́сенький.
