Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ладо

Ладо, -да, об. Любовное названіе одного изъ любящихся или одного изъ супруговъ (въ поэзіи). — Царівно, мостіте мости, ладо моє, мостіте мости! — Царенку, вже й помостили, ладо моє, вже й помостили! Чуб. III. 83. Вітрило, вітре мій єдиний!.. На князя, ладо моє миле, ти ханові метаєш стріли? Шевч. 643. Загинув ладо, — я загину! Шевч. 644.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 341.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАДО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАДО"
Будівництво, -ва, с. Строительство, архитектура.
Жовні́рщина, -ни, ж. Солдатчина.
Навіщува́ти, -щу́ю, -єш, гл. Предсказать, многое предсказать. Дурні були цигане: що вони мені навіщували! Г. Барв. 250.
Наснувати, -ную́, -є́ш, гл. Натянуть извѣстное количество нитей на оснівницю. Желех. Вчора багато наснувала, а сьогодні дитина не дала. Конст. у.
Обісмілитися Cм. обісмілюватися.
Покуття, покутя, -тя, с. 1) Красный уголъ. Рудч. Ск. II. 27. Закопав під покуттям. Мнж. 59. Посажу батька та на покутті. Чуб. V. 699. Узвар на базар, а кутя на покутє. Ном. № 343. 2) покутє. Страна при Прутѣ, Черемушѣ до Днѣстра какъ сѣверной границы. Kolb. I. 3, 17, 339.
Порошник, -ка́, м. Рогъ для пороха. Вх. Зн. 52.
Постилка, -ки, ж. Подстилка. Херс.
Походющий, -а, -е. 1) = походящий. Походюща оснівчиця. Лохв. у. 2) Перехожій, неживущій постоянно въ одномъ домѣ. Походющий кіт. Н. Вол. у.
Сушба, -би, ж. Сушка. Відер десяток вишень для сушби. Кіевск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛАДО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.