Заба́ва, -ви, за́бавка, -ки, ж. 1) Забава, игрушка; развлеченіе. Рости, сину, в забаву, козачеству на славу. Людям дівчину дарю і всі свої забави, беру люльку і тютюн та й іду в гусари. Положу деревинку в колисочку та буду колихати: буде мені забавка. Зірвала квітку з голови, кинула мені на забавку. Ой наступив, наступив чорний віл на ноги, одкинувши всі забави, хватайся за роги.
Зрозумілий, -а, -е. Понятный.
Латинник, -ка, м.
1) Латынистъ.
2) Католикъ. Святих церков і кладовищ отецьких латинникам на глум не подамо.
Повипльовувати, -вую, -єш, гл. Выплевать (о многихъ, во множествѣ). Хто візьме в рот, то й виплюне і виплюне, — так усі повипльовували.
Пододибувати, -ди́буємо, -єте, гл. Дойти съ трудомъ (о многихъ).
Позмикати, -ка́ю, -єш, гл. Свести судорогой (во множествѣ). Позмикало йому і руки й ноги.
Сестрицин, -на, -не. Принадлежащій сестрицѣ. От тобі, сестрице, сестрицин убор.
Скоромити, -млю, -миш, гл. Скоромить.
Тиранити, -ню, -ниш, гл. Тиранить.
Тупити, -плю́, -пиш, гл. Притуплять, тупить. Нащо ти ножа тупиш?
