Блимання, -ня, с.
1) Мерцаніе, мельканіе, то вспыхиваніе, то погасаніе (объ огнѣ).
2) — очима. Бросаніе взгляда, миганіе глазами, хлопаніе глазами.
Відлеглість, -лости, ж. Разстояніе; отдаленность.
Дуле́й, -ле́я, м. Подстилка или логовище, которое мостится въ мокрую осень вокругъ стада овецъ, чтобы собаки знали свое мѣсто. Отара на ніч тирлується, а круг неї по дулеях розміщаються собаки; добре як найдеться з чого поробити дулеї.
Нало́га, -ги, ж. 1) Привычка, обыкновеніе, повадка. У нього налога пити горілку. 2) Отягощеніе, притѣсненіе. (Чорт у пеклі) мучив дармо, у всіх ярма з шиї не злізали, струп на плечах, бо по печах в ад дрова возили... Щоб скакали, не брикали, — кладуть в рот удили, сікуть плітью, щоб там митью ступою ходили. Всю налогу скоро Богу донесли во уші: не забарив, ад розорив, випустив всі душі. 3) Толпа, давка; напоръ, натискъ. Там налога така, що трохи пана не звалили, так налягли.
Погидувати, -ду́ю, -єш, гл. Побрезгать. Шли мене погидуєш, люби мою сучку.
Проносити, -шу, -сиш, сов. в. пронести, -су, с-е́ш, гл.
1) Проносить, пронести.
2) Слабить, прослабить.
Прочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. прочути, -чую, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать по слухамъ, услышать, провѣдать. Скажи мені, що по світу йдучи, прочував. Прочули про його недолю приятелі його. Він про тебе вже прочув, що ти вернувся. 2) Чувствовать, почувствовать, предчувствовать. Прочуває непевну правду доразу. Затріпоталось серденько, лихо прочувало. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло маємо.
Ряхта, -ти, ж. ? Оце лохвицька ряхта.
Сотниківна, -ни, ж. Дочь сотника.
Уповні нар. 1) Съ наполненной посудой (съ полной рюмкой, полными ведрами). Випий до мене вповні, бо в мене брови чорні. вповні перейти доро́гу. Перейти дорогу съ полными ведрами. Я води набрала та вповні шлях і перейшла. 2) місяць уповні. Полная луна. Зійшов над нашою хатою місяць уповні. 3) О женщинѣ: беременная. Чи правда, що твоя Катруся вповні?... Ох, правда, правда! Сподіваюся онучати. 4) Вдоволь. Чого, чого, а сього уповні буде.
