Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Геніяльний, -а, -е. Геніальный. Левиц. І. 338.
Домови́нка, -ки, ж. Ум. отъ домови́на.
Магнате́рія, -рії, ж. соб. Магнаты, высшее дворянство старой Польши.
Наущати, -ща́ю, -єш, сов. в. наусти́ти, -ущу, -стиш, гл. 1) Научать, наставлять. Не було в її ні батька, ні матері, — нікому було оборонити або наусти́ти. О. 1861. IX. 76. 2) Подучать, подучить, подговаривать, подговорить; подстрекать. Діявол наустив його, і поміг йому. О. 1862. II. 72.
Прежній, -я, -є. Прежній. Як би була прежняя розмова. Чуб. V. 531.
Пришники мн. Выпряденные изъ одной кужелі нитки вмѣстѣ съ веретенами, на которыхъ онѣ намотаны. Шух. І. 149.
Скримцювати, -цюю, -єш, гл. Крѣпко связать. Як піймали його бідолаху, то назад руки скримцювали так, шо ані сюди, ані туди не можна ними повернути. Уман. у.
Страма, -ми, ж. Постыдное дѣло. Що я роблю страму таку. Алв. 24.
Уплеснути, -ну, -неш, гл. Вплеснуть.
Човничок, -чка, м. Ум. отъ човен.
Нас спонсорують: