Валовий, -а, -е. 1) Сдѣланный изъ валу 2. Волоки шовкові удвоє жіноцькі щирі валові.
2) Относящійся къ валу.
Винишпорити, -рю, -риш, гл.
1) Переискать, перешарить по всѣмъ закоулкамъ. Тут же тобі така дітвора, шо все винишпорить.
2) Разыскать, выискать, найти.
Зе́рнечко, -ка, с. Ум. отъ зерно.
Злотити, -чу, -тиш, гл. Золотить. Ширинку шила, золотом злотим.
Золотогривий, -а, -е. Имѣющій золотую или золотистаго цвѣта гриву. Сів на золотогривого коня... і приїхав до царя.
Нагні́чувати, -чую, -єш, сов. в. нагніти́ти, -чу́, -тиш, гл. Нажимать, нажать, надавливать, надавить, придавливать, придавить. Повалив мене та ще й коліном нагнітив. Язик отерп, замерзла мова, мов камінь сердечко нагнів.
Процвірінькати, -каю, -єш, гл. Прочирикать.
Ронд, -ду, м. Сбруя. Шити золотом ронди. Ум. ро́ндик.
Спіратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. спертися, зіпруся, зіпрешся, гл.
1) Опираться, опереться, упираться, упереться. Радюк стояв до півночі, спершись на тин. На пужално.... спіратися.
2) Упирать, упереться, заупрямиться. Хтів пан, щоб теперка йшли до нього, так люде сперлися, що треба кукурузи збірати.
3) Спорить, заспорить. Сперся зо мною так, що ну.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
