Війок, війка, м. Ум. отъ вій, воя.
Дух, -ха и -ху, м. 1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Дух вовчий обмили. 3) Теплота. Тепера солома — ні духу з неї, ні що. 4) Духъ, дыханіе. Глянула, усміхнулась, — та й духу не стало. Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали. Захопило дух. Так йому дух затягне, дише, дише, поки оддише. Ото мороз, аж дух захвачує. Над ним воли своїм духом дихали. бою́ся твого́ сина й ду́ху. Очень боюсь твоего сына. дух ле́дві зво́дить. Едва дышетъ. важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Гнѣваться, сердиться на кого. нечи́стим ду́хом ди́хати на ко́го. Быть неискреннимъ къ кому, обманывать кого. Король на нас нечистим духом дише, універсали єзуїтські пише. що ду́ху. Изо всѣхъ силъ. Пан, що було в його духу, пригнався. що ду́ху є зіпа́є. Кричить во все горло. без ду́ху прибі́гти. Запыхавшись отъ быстраго бѣга, испугавшись сильно, прибѣжать. ду́хом. Мигом. Духом збігає і принесе. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. 5) Духъ, мужество, смѣлость. Набравшися духу, мовляв. нагна́ти ду́ху. Напугать. 6) Духъ, душа. Малі тілом, та великі духом. нема́ ні ду́ха. Нѣтъ рѣшительно никого, ни души. Нема нікого, аж ні духа, а ні тобі лялечки. 7) Духъ. Із Отця, із Отця Дух святий виходить. І Дух Божий вітав над водами. 8) Духовъ день (праздникъ). До Духа не знімай кожуха. 9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снѣга. — земляни́й. Паутина, которой земляные пауки выстилаютъ свои норы. Ум. душок.
Зв'яга́, -ги, зв'я́ка, -ки, ж. 1) Лай. Не боїться вовк собаки, але його зв'яги (зв'яки). 2) Брань, ругня, ссора. Така зв'яга йде в дому.
Комонь, -ня, м. Конь. Ой як тяжко комоневі протів води плисти, ой так тяжко кохатися, не мавши користи.
Пиндження, -ня, с. Спесивость, чванство, важничанье.
Ритки, -ток, ж. мн. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго приготовляютъ основу для наматыванія на навой: родъ узкой рамки длиной въ ширину навоя съ рѣдкими поперечными зубьями или перегородками, сквозь отверстія между которыми проходять нити основы. Части: зубья — зубки, (въ Констаниногр. у. кіло́чки), отверстіе между ними — комо́ра, длинныя планки рамки — листовки, концы риток-засувки или замочки.
Увередити, -джу, -диш, гл.
1) Повредить.
2) Тронуть рану, коснуться больного мѣста.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Ви ж було раненько встаєте. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Кругом аж курява вставала. Встає хмара з-за лиману. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Син устане на батька, а батько на сина. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає.
Чмихнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чмихати. Фыркнуть, подуть. То муцик, вирвавшись на двір, на голос гончих одізвався, чмихнув, завив, до них озвався. Фыркнуть отъ смѣха.
Штурма, -ми, ж. 1) Буря. Также: штормъ? А як вітер з моря, тоді робиться штурма. 2) Шумъ, крикъ. Між ними скоїлася буча, штурма.